Неправильне вживання певних слів в українській мові трапляється у різних сферах життя, зокрема й на вашій кухні. Чи насправді слова “котлета”, “пюре”, “соус”, “батон” є помилковими, чи це нормативні запозичення, що мають гарні питомі синоніми? Де межа між помилкою та багатством мови? Як правильно називати смажені яйця, і чим відрізняються варення та повидло? Про це УНІАН поспілкувався з викладачкою української мови Діною Мущенко.
Чи справді слова “котлета”, “пюре”, “соус”, “батон” неправильні – чи це нормативні запозичення, які просто мають гарні питомі синоніми (січеники, товчанка, підлива, паляниця)? Де межа між помилкою й багатством мови?
Котлета, пюре, соус і батон – це нормативні запозичення (переважно з французької мови), що зафіксовані в тлумачному та етимологічному словниках української мови.
Запозичення є наслідком культурного, наукового, економічного обміну. Не всі такі слова ми можемо замінити власне українськими, оскільки це не завжди тотожні поняття. Порівняймо:
1. Котлета чи січеник. Січеник (від дієслова сікти, праслов’янське sěkťi) – це традиційна страва з дрібно посіченого м’яса, риби чи овочів. Котлета – ширше поняття, що охоплює й інші кулінарні техніки, зокрема відбивну на кістці.
2. Пюре чи товчанка. Товчанка (від товкти, праслов’янське telkti) має дещо виражене етнографічне та побутове забарвлення, часто стосується конкретно картоплі, товченої з додаванням квасолі, молока чи шкварок. Пюре – нейтральний міжмовний кулінарний термін.
3. Соус чи підлива. Підлива – це переважно рідкий соус, отриманий у процесі тушкування м’яса чи овочів, або заправка на основі борошна й бульйону. Соус – ширше поняття, що охоплює холодні емульсійні соуси (майонез, песто, бешамель тощо).
4. Батон чи паляниця. Паляниця (від палити через запечену суху кірку) – це автентичний круглий хліб із сухого пшеничного тіста без здоби. Його унікальність виготовлення полягає в особливій техніці надрізання та випікання для отримання піднятого дашка і товстої хрусткої скоринки. Батон – це формований циліндричний здобний хліб, орієнтований на ніжність м’якуша й легкість нарізання. Тобто різниця між батоном і паляницею не лише у формі, а й у рецептурі, фізико-хімічних процесах ферментації, методах формування тіста та режимах випікання.
Отже, лексеми котлета, пюре, соус, батон є нормативними одиницями літературного вжитку. Січеник, товчанка, підлива, паляниця збагачують стилістичну палітру та надають мовленню національного колориту, але не замінюють міжнародні кулінарні терміни.
А от “жаркоє”, “творог”, “горбушка”, “блінчики”, “глазунья” – це вже справжній суржик? Як правильно ці слова українською?
“Жаркоє”, “творог”, “горбушка”, “блінчики”, “глазунья” – росіянізми, що проникли в українську як наслідок мовної інтерференції та тривалого зросійщення. Розгляньмо літературні відповідники до цих слів.
“Жаркоє”
У СУМ-20 можна знайти кілька слів, що означають м’ясну запечену або смажену страву з картоплею чи грибами: “печеня”, “смаженина”, “душенина”. Щоправда, це страви, які відрізняються за способом приготування: технологією теплової обробки, формою нарізання та додаванням інших інгредієнтів:
– печеня – переважно запечене м’ясо, іноді з картоплею чи грибами;
– смаженина – м’ясо, смажене на жирі або вогні;
– душенина – м’ясо, приготоване обсмажуванням та тривалим тушкуванням.
Українські відповідники до російського слова “горбушка” – “окраєць”, “скиба”, “скоринка”, “цілушка” (розм.).
Питомий український відповідник до слова “глазунья” – “яєчня” або “яєшня”. Щоправда, останнє у “Словнику української мови” в 11 томах зафіксоване як застаріле. Страву з цілим жовтком називають окатою яєчнею, а скрамбл (яйця, змішані до однорідної маси) – яєчнею-бовтанкою або мішаною.
Слово “творог” багато мовознавців називають суржиком і рекомендують вживати нормативний відповідник – “сир” (“кисломолочний сир”). Проте, якщо зазирнути до “Етимологічного словника української мови”, можна знайти такі лексеми як “тварог”, “творіг”, “творуг”. Також “тварог” є в польській мові twaróg, чеській, словацькій tvaroh та інших.
Хоча лексема “творог” має давнє праслов’янське походження та етимологічні паралелі в інших слов’янських мовах, у сучасній українській літературній нормі закріпилося слово “сир”.
“Перший млинець нанівець” – говорить народна мудрість. Тонкий коржик з рідкого тіста, спечений на сковороді, українською називаємо “млинець”, а не “блінчик” чи “блинчик”.
Українська розрізняє слова, які в російській злиті в одне: “їжа” і “їда”, “страва” і “блюдо”, “олія” і “масло”, “варення” і “повидло”, “млинець”, “налисник” і “оладок”. У чому різниця й чому ці тонкощі варто знати?
Справді, в українській є слова, які мовці можуть плутати й вживати недоречно. Обидва слова “їжа” та “їда” існують в нашій мові, але вони мають різні значення.
Їжа – це харчі, тобто те, що їдять і п’ють люди. Наприклад: “Здорова їжа – запорука довголіття”. Їда – це процес споживання їжі. Наприклад: “Під час їди не варто говорити”.
Страва і блюдо
Оскільки в російській мові “блюдо” – це страва, то люди іноді плутають і вживають це слово у такому ж контексті і в українській. Але “блюдо” – це велика глибока тарілка, а приготовлені для споживання продукти харчування – “страва”.
Олія і масло
Олія – це рідка речовина, яку добувають з олійних рослин, а от масло – харчовий продукт, який виробляють збиванням вершків або сметани. Тож із соняшникового, гарбузового, кунжутного насіння – олія, а з молока – вершкове масло.
Варення і повидло відрізняються за консистенцією, технологією варіння та кінцевим продуктом.
Варення – фрукти або ягоди, зварені в цукровому сиропі, у яких зберігається цілісність плодів чи шматочків. Походить від слова “варити”.
Повидло – уварена до однорідної густої маси фруктово-ягідна паста. Походить від польського слова powidła.
“Млинець”, “налисник” і “оладок”
Хоча всі три вироби є традиційною українською борошняною випічкою на пательні, але ці поняття чітко розмежовуємо. Найпростіший спосіб з’ясувати різницю між словами – зазирнути до тлумачного словника:
– млинець – це тонкий коржик з рідкого тіста, спечений на сковороді;
– налисник – це млинець, у який загортається якась начинка;
– оладок – невеликий товстий коржик із густого тіста.
Якщо млинець – це тонкий пласт смаженого тіста, то налисник – це кулінарний виріб другого рівня складності, де млинець слугує лише обгорткою для начинки. А ось оладок – це інша страва, яка відрізняється за товщиною, консистенцією тіста та розміром.
Чи правда, що “жарити” – суржик, а правильно лише “смажити”? І чим відрізняються “їсти”, “куштувати” та “смакувати”?
Поширений міф стверджує, що слово жарити – це росіянізм. З погляду етимології та словникової фіксації це не так.
Жарити походить від праслов’янського žarъ (“жар”) і зафіксоване в словниках. Означає спосіб приготування їжі, а також дію природного або штучного джерела тепла (сонце жарить). Смажити – готувати їжу із жиром на вогні. Отже, ці слова є синонімами. Можна сміливо вживати обидва.
А тепер порівняймо їсти, куштувати й смакувати:
– їсти – це стилістично нейтральне дієслово, що означає споживати їжу, харчуватися, вгамовувати голод (їсти яблуко, їсти борщ);
– куштувати – пробувати невелику кількість, щоб оцінити смак, готовність чи якість страви (куштувати сир, куштувати торт);
– смакувати – їсти повільно, відчуваючи насолоду від смакових якостей, отримувати задоволення (смакувати десерт, смакувати кожен ковток).
Завдяки лексичному багатству української мови ми можемо передавати найтонші смислові відтінки. Навіть слова, які є синонімами, як-от їсти, куштувати і смакувати, описують різні аспекти одного процесу.
Діна Мущенко – викладачка української, методистка, авторка мовних курсів для корпоративних команд. Навчає дорослих, викладає українську як іноземну та розробляє освітні програми, адаптовані до потреб сучасних учнів.
Дізнатися більше на: www.unian.ua