Іран перетворив себе на справжнього “Ticketmaster” нафти, замінивши прямі мита на непрозорі “збори” за проходження стратегічної Ормузької протоки. Цей крок, хоч і викликає занепокоєння щодо фінансування репресивного режиму, також ставить під сумнів загальновизнані права суден на вільне мореплавство. Але є й хороші новини: за повідомленнями The New York Times, Тегеран відмовився від ідеї мит, віддавши перевагу більш заплутаній системі зборів.
Нова угода: Оман і Іран як «касири» Ормузької протоки
Спочатку Оман висловлював небажання брати участь у стягненні платежів з вантажних суден, але, схоже, змінив свою думку. За даними The New York Times, Іран уклав угоду з Оманом щодо стягнення зборів за проходження протоки, незважаючи на міжнародні заперечення. Оман навіть представив американським переговірникам “формальну пропозицію”, яка дозволила б обом країнам монетизувати цей маршрут, не порушуючи міжнародне право. Однак, ця пропозиція викликала певні занепокоєння у США, які мають намір обговорити її з оманською стороною.
«Добровільні» збори: гра слів чи нова реальність?
Хоча мита є прямим порушенням свободи навігації, сплачувати збори за проходження певних вод – не нова практика. Наприклад, судна, що проходять через Малаккську та Сінгапурську протоки, роблять внески до добровільного фонду, який використовує кошти для забезпечення безпеки судноплавства. Проте, залишається невизначеним, наскільки “добровільними” будуть ці нові збори в Ормузькій протоці. Якщо іранська сторона наполягає на обов’язковості платежів, то ми можемо побачити, як “добровільні” збори стануть фактично примусовими, створюючи додаткові затримки для тих, хто відмовляється платити. Не виключено, що ці збори будуть поступово зростати, перетворюючи проходження Ормузької протоки на справжнє випробування для власників суден.
За словами експертів, за цією угодою може стояти не лише бажання отримати прибуток. Іран, демонструючи здатність контролювати протоку, прагне монетизувати цей контроль. Оман, укладаючи угоду, отримує місце за столом переговорів, уникаючи залежності від Тегерана.
Збори за обслуговування, збори за зручність, збори за обробку, збори за прискорення…
Європейські країни, хоч і висловлюють невдоволення, схоже, змирилися з неминучістю цих зборів, зосередившись на тому, щоб вони відповідали міжнародному праву. На відміну від них, Саудівська Аравія виступає категорично проти, вимагаючи повернення Ормузької протоки до стану, який існував до війни.
Звичайним громадянам термін “добровільні збори” може здатися абсурдним, особливо враховуючи, що до війни Ормузька протока була повністю відкритою. Дехто вважає, що ця ситуація є наслідком “рахунку від Вашингтона” за початок невиваженої війни, що додає інтриги до й без того складної геополітичної картини.
💥 Думка редакції Бомба Новини:
Іранська “ticketing” Ормузької протоки – це не просто фінансова афера, а хитра гра на полі міжнародного права та регіональної безпеки. Замість прямого протистояння, яке могло б призвести до ескалації, Іран використовує юридичні лазівки, перетворюючи свою здатність контролювати протоку на джерело доходу. Оман, беручи участь у цій схемі, отримує певний контроль і уникнення залежності від Ірану, але водночас ризикує бути втягнутим у міжнародні конфлікти. Ключовим питанням залишається, наскільки “добровільними” будуть ці збори і як довго міжнародна спільнота терпітиме таке “монетизування” життєво важливих морських шляхів. Ймовірно, це лише початок, і ми спостерігатимемо за новими спробами обійти або використати міжнародне право в особистих інтересах.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: www.jalopnik.com