Для митців ситуація, коли компанії зі штучним інтелектом використовують їхні твори без дозволу та компенсації, є вкрай неприємною. У більш справедливі часи ми б визнали це тим, чим воно є: крадіжкою. І ще гірше, коли так звані ШІ-“художники” безсоромно намагаються наслідувати конкретний стиль справжнього митця — і при цьому щиро вірять, що вони самі є “художниками” лише за введення текстового запиту.
Новий законопроєкт має на меті покласти край цій практиці. На початку цього місяця група двопартійних законодавців у Конгресі представила CREATOR Act, який надасть візуальним митцям юридичні повноваження для протидії використанню ШІ для відтворення їхнього стилю.
Згідно з повідомленням Politico, законодавство стосуватиметься “відмінних візуальних характеристик” та “ідентифікованих візуальних елементів, які разом, постійно присутні у загальнодоступних роботах візуального митця і публічно асоціюються з цим митцем”.
За CREATOR Act митці зможуть подавати до суду на тих, хто використовує ШІ для навмисного імітування їхнього стилю та отримання прибутку без дозволу. Більше того, закон також дозволить митцям подавати до суду на ШІ-платформи, які сприяють цьому.
Наскільки б обнадійливою не була ця правова база для митців, експерти вважають її небезпечно розпливчастою і зазначають, що вона зіткнеться зі значними викликами. “Стиль” — це дещо невизначене поняття, і поки незрозуміло, як воно буде узгоджуватися з винятками добросовісного використання у законодавстві про авторське право.
“Існує багато невизначеності щодо того, що ми маємо на увазі, коли говоримо про ‘стиль'”, — розповів Джеймс Гріммельманн, професор права у сфері технологій Корнелльського університету, в інтерв’ю для розсилки Politico Digital Future Daily. “Деякі елементи мистецького стилю є спільними для жанру… з іншого боку, іноді, коли ми говоримо про мистецький стиль, ми дійсно маємо на увазі характеристики творінь когось, які впізнавані як його власні”.
Марк Лі, адвокат з інтелектуальної власності юридичної фірми Rimon, був ще більш критичним.
“Дуже важко визначити, що таке відмінний мистецький стиль”, — сказав він Politico. “Це зробить його настільки неоднозначним, що він буде невиконуваним”.
Як зазначив Грімммельманн, деякі елементи стилю походять з жанру, в якому працює митець. Чи повинен митець мати право стверджувати, що це частина його індивідуального стилю? Чи може розпливчастість закону дозволити потужним правовласникам, таким як Disney, здійснювати ще жорсткіший контроль над своєю інтелектуальною власністю, стверджуючи, що все, що завгодно, є частиною їхнього “стилю”, і це матиме негативні наслідки для окремих митців, яких він мав би захищати?
Варто також зазначити, що законопроєкт підтримується багатомільярдною компанією-гігантом програмного забезпечення Adobe, яка надзвичайно оптимістично ставиться до ШІ, а її репутація серед митців погіршувалася з роками, оскільки вона безжально монетизувала свої продукти, водночас звучачи все більш відірваною від реальних творців.
Прихильники закону, тим не менш, стверджують, що він розроблений так, щоб переслідувати лише зловмисників, які навмисно використовували ШІ для копіювання стилю митця, вимагаючи від позивачів доведення цього факту.
“Це дуже орієнтовано на намір”, — сказав Грімммельманн Politico. Але він попередив, що без винятку добросовісного використання закон може покарати того, хто використовує стиль митця як відправну точку для створення чогось більш трансформаційного та оригінального.
Дізнатися більше на: futurism.com