Сенсація! Як Україні вдалося переламати хід війни проти Росії.
Битва за Харків: коли дитячий майданчик став полем бою
Кілька тижнів тому, на дитячому майданчику в Харкові, Україна, я зустрів молоду жінку на ім’я Настя. Вона гралася з молодшим братом Глібом, доглядала їхнього старенького лабрадора і насолоджувалася мирним ранком біля руїн школи №134. Але ще чотири роки тому цей майданчик був зовсім не мирним місцем. 27 лютого 2022 року школа перетворилася на справжнє поле бою, де українські солдати, поліція та цивільні добровольці дали відсіч загону російського Спецназу, який кілька днів тому вдерся в Україну разом з окупаційними військами. Після запеклої 13-годинної битви більшість російських загарбників загинули, будівля школи була зруйнована, а спроба російського президента Володимира Путіна швидко захопити друге за величиною місто України була відбита.
Настя, якій тоді було 16 років і яка жила неподалік, згадує шок від вибухів і диму. Вона вибігла на вулицю подивитися, що відбувається, перш ніж її налякані батьки затягли її назад до будинку. Відтоді родина Насті стоїчно переживає постійні російські обстріли, які забрали життя тисяч мирних жителів у Харкові та його околицях з 2022 року. Так само, як і багато інших — наприклад, родини, що живуть в іншому харківському районі, який я відвідав, де російська крилата ракета влучила в житловий будинок, убивши 11 людей у березні.
Я думав про Настю та Гліба минулого місяця, коли українці зазнали однієї з найсмертоносніших хвиль ракетних та дронових ударів по цивільних за весь час війни Росії проти їхньої країни. Те, що я побачив не лише в Харкові, а й у Києві та інших містах України, відвідавши країну в складі делегації з Ініціативи “Відновлення Демократії” шахіста Гаррі Каспарова, чітко показало безглузду жорстокість війни Путіна.
Путін програє: міць українського духу та інновацій
Але моя поїздка переконала мене у двох речах: по-перше, війна Путіна провалюється. По-друге, те, за що бореться Україна, має глибоко резонувати з кожним громадянином. Жорстокість Путіна перевершується лише його марністю. Повільно, але впевнено він програє свою війну: щонайменше, Росія не зможе перемогти Україну і може стікати кров’ю, намагаючись це зробити. Незважаючи на постійні атаки, які завдають українцям безперервних страждань, Путін не зміг зламати їхню волю. Люди в Харкові ходять до школи, роблять покупки, збираються в кафе і продовжують займатися повсякденними справами, що видається витонченим актом непокори. Як і багато інших, хто боровся проти своїх колишніх імперських чи колоніальних панів, українці ніколи не здадуться, незалежно від того, що їм кине Путін.
Учні відвідують заняття в підземній школі в Харкові, Україна, 23 лютого. Chris McGrath/Getty Images
Стійкість українців є ключовою причиною провалу війни Путіна. Інша причина — зростаюча здатність країни захищати себе. Українські офіційні особи заявляють, що їхні системи протиповітряної оборони тепер регулярно перехоплюють 80-90% дронів та ракет, що націлені на міста. Це не залишилося непоміченим для арабських держав Перської затоки, які зараз шукають допомоги у Києва.
Навіть під час масштабних атак, які я відчував у Києві під час поїздки — довгі ночі, відзначені повітряними тривогами та далекими вибухами — більшість дронів та ракет були нейтралізовані. Деякі все ж проривалися, з трагічними наслідками. За даними ООН, щонайменше 238 мирних жителів загинули та 1404 були поранені в Україні лише у квітні, що є найвищим показником за місяць з липня 2025 року. Проте, хоч це й жахливо, цифри могли б бути значно гіршими.
Путін також жахливо провалюється на полі бою. Російська армія продовжує зазнавати приголомшливих втрат, здобуваючи мінімум або зовсім ніяких успіхів. У квітні українські сили повідомили, що вбили або серйозно поранили понад 35 000 російських військових — це найбільша кількість втрат за місяць війни. У травні втрати Росії продовжувалися такими ж темпами, причому щоденні втрати російської армії часто перевищували 1000 солдатів. Українські офіційні особи стверджують, що з початку повномасштабного вторгнення загинули або були серйозно поранені понад 1,3 мільйона російських солдатів.
Довгопланована весняна наступальна операція Росії, спрямована на прорив українського “Фортечного поясу” оборони на Донеччині до цього літа, зайшла в глухий кут. Російські війська продовжують зазнавати колосальних втрат. І це лише частина картини. З початку повномасштабного вторгнення Росія також втратила обладнання на пів трильйона доларів, включаючи понад 10 000 танків, 25 000 бронемашин та 30 000 артилерійських систем.
Більшість російських втрат зараз завдається дронами типу “перша особа” (FPV), якими дистанційно керують українські оператори, що перебувають у безпечних місцях, часто далеко від лінії фронту. Деякі FPV-дрони — це маленькі квадрокоптери, які вибухають при зіткненні. Інші служать бомбардувальниками, пролітаючи над ворожими позиціями, щоб скинути вибухівку, перш ніж повернутися для подальшого використання.
Оператор дрона 13-ї бригади “Хартія” України керує дроном “Вампір” з підвалу в Харкові 7 березня 2025 року. Diego Fedele/Getty Images
Ці дешеві, масово вироблені дрони ефективно перетворили війну Росії проти України на версію Першої світової війни на Західному фронті 21 століття. Але замість кількох сотень метрів “нічийної землі” між траншеями союзників та німців, “зони смерті” цієї війни простягаються на 10 миль і більше в обох напрямках, де будь-який солдат чи техніка, ймовірно, будуть помічені, атаковані та знищені дроном-убивцею. Налякані російські солдати навіть дали цим українським дронам ім’я “Баба Яга” — міфічна зла відьма зі слов’янського фольклору, яка живе в хатині, прикрашеній кістками своїх жертв.
За допомогою дронів “Баба Яга” та іншої інноваційної, вітчизняної зброї, Україна тримає оборону, незважаючи на боротьбу з країною, яка має вп’ятеро більше населення та ВВП, що номінально в 10 разів більший. Як Давид проти Голіафа, Україна зараз перемагає російську армію і повертає території, повідомивши, що з кінця січня повернула понад 480 квадратних кілометрів. Зміна ходу війни — це корисне нагадування про те, що маленькі країни справді можуть перемагати великі, як це зрозуміли Сполучені Штати у В’єтнамі, Радянський Союз в Афганістані, і, можливо, Росія одного дня скоро зрозуміє в Україні.
Ключова причина — бойовий дух. Як сказав Наполеон Бонапарт: “У війні моральне вище за фізичне як три до одного”. Армія Росії складається з в’язнів, солдатів з неукраїнських регіонів Росії та найманців з Африки, яких часто приваблюють величезні виплати за підписання контракту або відверта брехня. Але оскільки інформація про умови на передовій та величезні російські втрати стає все більш відомою, Кремлю стає все важче набирати солдатів. Україна зараз завдає значно більше втрат, ніж російський набір може компенсувати.
Згідно з численними повідомленнями, Кремль зараз розглядає повномасштабну примусову мобілізацію, якої Путін досі уникав, побоюючись революційного спалаху.
На противагу цьому, українці борються за свою батьківщину, свої сім’ї та свою свободу жити не під російським ярмом. Життєво важливі наслідки останнього були наочно продемонстровані моторошними злочинами, скоєними російськими солдатами проти мирних жителів у Бучі, Маріуполі та інших українських містах і селах; примусові викрадення Росією до 20 000 українських дітей; та жорстокі кампанії русифікації на окупованих територіях. Зіткнувшись з такими перспективами, українські військові природно борються з усіх сил.
Українські винахідники: дронова революція на полі бою
Україна також скористалася винахідливістю свого підприємницького населення для переосмислення ведення війни, головним чином через розробку, масове виробництво та інноваційне використання дронів, а також, все частіше, недорогих ракет. Поки наша делегація була в Києві, ми зустріли двох таких винахідників, які мають зайняти чільне місце в будь-якій історії цієї епохи — Олександра Камишіна та Павла Єлізарова.
До війни Єлізаров продюсував політичне ток-шоу. Але після вторгнення росіян він вступив до лав ЗСУ і вклав тисячі доларів власних коштів для створення того, що стало відомо як “Група Лазаря”, яка вдосконалила використання далекобійних дронів-бомбардувальників, що знищили тисячі російських солдатів та їхню техніку.
Дрон “Вампір”, розроблений і вироблений українською оборонною компанією SkyFall, є найвідомішим з так званих “Баба Яга”. Інший — “Кажан”, вироблений іншою українською компанією Reactive Drone, який може слугувати материнським кораблем для кількох менших, незалежно керованих дронів-камікадзе. У січні Президент Володимир Зеленський призначив Єлізарова заступником командувача Повітряних сил ЗСУ, де він тепер відповідає за розробку українського аналога системи протиповітряної оборони “Залізний купол” Ізраїлю, включаючи лазерну гармату в стилі “Зоряних війн”, яка вже випробовується проти російських дронів.
У 2022 році Камишін був генеральним директором “Укрзалізниці”. Після успішної координації евакуації сотень тисяч українських біженців залізницею, Камишін був залучений Зеленським для нагляду за початковим виробництвом дронів в Україні. З його зачіскою “їжачок”, чорною козлиною бородою та чорною футболкою, Камишін не схожий на типового чиновника оборонного відомства. Але зовнішність оманлива. Під його керівництвом Україна збільшила щорічне виробництво дронів з 2000 одиниць у рік перед вторгненням Росії до понад 4 мільйонів у 2025 році, які виробляються сотнями вітчизняних виробників дронів, що не існували до війни. Камишін планує збільшити цю цифру до 7 мільйонів дронів у 2026 році, що дозволить Україні не лише наситити фронт дронами для боротьби з росіянами, а й експортувати їх союзникам та партнерам по всьому світу.
Не дивно, що російські втрати досягли таких екстремальних рівнів. З такою кількістю дронів у повітрі, мало хто з солдатів чи техніки виживає в так званій “зоні смерті”. Наземні наступальні операції Росії перетворилися на місії самогубців. Обидві сторони також починають експериментувати з автономними дронами, керованими штучним інтелектом. Україна, за повідомленнями, вже розгортає передові дрони (названі російськими військами “Марсіани”, але відомі українцям як “Шершні”), які летять з високою швидкістю на великі відстані і не потребують зв’язку з людськими операторами в Україні. Ця автономність дозволяє так званим “марсіанським” дронам літати майже непомітно на великі відстані та уникати радіоелектронного придушення, не будучи прив’язаними до тонких оптоволоконних кабелів, які зараз використовуються обома сторонами.
Дрон FPV (перша особа) літає на смузі перешкод у тренувальному центрі дронів Killhouse Academy у Києві 4 березня. Chris McGrath/Getty Images
Обидві сторони також тестують розгортання роїв повітряних дронів, автономно керованих системами ШІ, щоб оточувати та вражати множинні цілі на полі бою. Люди все ще обирають цілі, але системи ШІ беруть на себе управління роями дронів. Оскільки ці та інші можливості стають швидшими та складнішими, стає все більш неможливо зберігати людський контроль, роблячи дрони прогресивно та необхідно більш автономними. Коротше кажучи, майбутнє війни наближається швидко.
За даними MI6, британської секретної служби, Україна перебуває в найсильнішій за майже рік позиції на полі бою. Нещодавні успіхи України у поверненні територій можна частково пояснити використанням інноваційного підходу, який об’єднує піхотинців з повітряними дронами та наземними роботами в інтегровані штурмові підрозділи.
Зеленський нещодавно зазначив, що, ймовірно, вперше в історії ворожа позиція була захоплена виключно безпілотними роботами, без участі будь-яких людських солдатів. Ці технологічні досягнення можуть зрештою дозволити Україні розірвати патовий стан на землі, мінімізуючи при цьому свої втрати. За словами Миколи Зінкевича, командира українського підрозділу, який виконав цю місію: “Людське життя безцінне, тоді як роботи не кровоточать”.
Тим часом українські морські дрони ефективно вивели російський Чорноморський флот з війни. Тепер вони полюють на тіньовий флот Росії — танкери, що ухиляються від західних санкцій, атакуючи ці судна навіть у Середземному морі. Глибоко в Росії, кожен день, здається, приносить нові українські далекобійні атаки на енергетичну інфраструктуру, логістичні вузли та військове виробництво, завдаючи серйозної шкоди російській економіці та її здатності постачати фронт.
Ці атаки здійснюються далекобійними дронами-камікадзе та крилатими ракетами, які Україна розробила та виготовила переважно самостійно і за низькою ціною. Атаки різко збільшують економічну вартість війни Путіна для Росії та висмоктують значну частину приблизно 10 мільярдів доларів прибутку, який Росія отримала в результаті війни США-Ізраїль проти Ірану, спричиненого цим зростанням цін на енергоносії, та дозволу президента США Дональда Трампа на скасування санкцій США щодо російської нафти.
Партнери України в Європі та Азії продовжують надавати значну допомогу, включаючи нові партії перехоплювачів системи протиповітряної оборони “Патріот”, які стали дефіцитними через війну США проти Ірану, а також дрони-перехоплювачі з Німеччини. Кілька держав Перської затоки підписали 10-річні оборонні пакти, обмінюючи українську допомогу у захисті від іранських дронів “Шахед” на інвестиції в українську оборону. Україна також уклала партнерські угоди щодо виробництва дронів з Німеччиною та Нідерландами. А поразка колишнього прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана у квітні нарешті дозволила Європейському Союзу схвалити кредит на 105 мільярдів доларів для України.
Натовп несе великий український прапор під час святкування Дня вишиванки в Одесі, Україна, 15 травня 2025 року. Oleksandr Gimanov/AFP via Getty Images
На тлі цієї європейської солідарності Сполучені Штати були помітно відсутні. За часів Трампа США фактично перейшли на інший бік, утримуючись від будь-якої нової допомоги Україні та підтримуючи Росію спробами змусити Зеленського прийняти умови капітуляції Путіна. Віце-президент Дж. Д. Венс назвав виключення України зі списку допомоги одним із “найбільш гордих досягнень” адміністрації. Один з найзворушливіших моментів під час нашого візиту до Києва був, коли ми запитали відомого українського бізнесмена, що українці думають про американців сьогодні. Людина ретельно обдумала, як краще відповісти, перш ніж просто сказати: “Зрада”.
Державний секретар США Марко Рубіо стверджує, що це “не війна Америки”. Але в Будапештському меморандумі 1994 року Вашингтон змусив Україну відмовитися від її радянських ядерних озброєнь в обмін на гарантії безпеки України з боку Сполучених Штатів, якщо Росія коли-небудь нападе. Очевидно, обіцянка США більше нічого не варта.
Це прикро, тому що Сполучені Штати мають реальні інтереси в цій війні. Конфлікт стосується набагато більшого, ніж просто кордони Росії — або навіть безпека Європи. Йдеться також про неминущі цінності, що лежать в основі того, що означає бути американцем.
Як і Сполучені Штати, Україна — це багатомовна нація, що складається з людей різного етнічного походження: українців, кримчан, росіян, білорусів, євреїв, молдаван, угорців та інших. Хоча війна, безумовно, поглиблює українську національну ідентичність, вона також прискорює перетворення України на націю, яка більше базується на переконаннях, як Сполучені Штати — націю, що ґрунтується не стільки на тому, звідки походять ваші предки, скільки на тому, у що ви вірите. Бійці з Росії, Білорусі та всього світу — включаючи Сполучені Штати — обирають бути українцями і боротися за вільну націю, інтегровану в Європу та демократичний Захід.
Це та сама об’єднуюча велика ідея, яка мотивувала протестувальників протистояти вогню снайперів на Майдані 2014 року, що повалив пропутінського клептократа Віктора Януковича. І це ідея, яка лякає Путіна та його корумну зграю олігархів. Якщо українці можуть жити у вільній та демократичній нації, повністю інтегрованій до Європи, чому б не сусіднім росіянам?
Українці та їхні численні помічники борються за трансцендентні, універсальні ідеї: демократичну свободу, верховенство права, права людини та можливість молодих людей, таких як Настя та Гліб, прагнути щастя та жити нормальним життям. Це має знайти відгук у більшості американців, і це, очевидно, причина, чому — незважаючи на відхід адміністрації Трампа від України до Росії — переважна більшість американців все ще підтримують НАТО та допомогу Україні в перемозі над російською агресією. Більшість американців знають, що українці перебувають на передовій спільної боротьби проти авторитарної тиранії.
Україна — не благодійна організація. Вона має багатий досвід реалій сучасної війни, продемонстровану здатність до інновацій та потужну виробничу базу. Українці стали грізною силою, і Захід повинен бути вдячний за те, що вони на його боці. Усі ми, хто любить свободу, повинні підтримати Україну і визнати, що це також і наша боротьба.
💥 Думка редакції Бомба Новини:
Ці події в Україні — не просто локальний конфлікт. Це справжній шок для світового порядку, де технологічні інновації та незламний дух нації можуть перевернути гру проти навіть найсильніших противників. Зростання української військової промисловості, особливо у сфері дронів, може стати каталізатором нової гонки озброєнь, але водночас — потужним стримуючим фактором для будь-яких потенційних агресорів. Це також чіткий сигнал для Європи та США: дедалі важливіше інвестувати у власну обороноздатність та технологічну незалежність, адже майбутнє безпеки формується саме тут, на полях битв України.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: foreignpolicy.com