Поширити в соцмережах:
З 19 по 21 квітня 2026 року президент Південної Кореї Лі Чже Мьон здійснив державний візит до Нью-Делі для переговорів із прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді.
Це був перший візит південнокорейського лідера до Індії з 2018 року, коли Індію відвідав Президент Мун Чже Ін. За підсумками перемовин сторони домовилися розширити економічне, торговельне, інвестиційне, технологічне та військово-промислове співробітництво. Сторони узгодили перенесення моделі спільного виробництва гаубиць K9-Vajra на розробку систем протиповітряної оборони.
Крім цього, лідери оголосили про запуск ініціативи KIND-X (Korea-India Defence Accelerator) за аналогією з індійсько-американською платформою INDUS-X. Цей формат об’єднує оборонні підприємства, дослідницькі установи та стартапи обох держав.
Під час візиту до Нью-Делі президента Лі супроводжували представники 200 південнокорейських компаній, серед яких керівництво Samsung, Hyundai, LG, POSCO, HD Hyundai та Hyosung.
Вони підтримали двосторонню ініціативу збільшити товарообіг між державами з $27 млрд у 2025 році до $50 млрд впродовж чотирьох років. Також вони погодилися інвестувати у суднобудівельну галузь Індії, що є критичним питанням для Сполучених Штатів.
Нарощування стратегічних відносин Нью-Делі і Сеула в оборонній і безпековій сферах є двостороннім за формою і тристороннім за змістом: Сеул шукає експортний ринок під тиском американських тарифів, Нью-Делі шукає альтернативу російському військово-промисловому комплексу, а Сполучені Штати отримують виробничий хаб демократичних держав, через який витісняють російські і китайські системи з ринків середнього цінового сегменту в Глобальному Півдні.
Травнева зустріч Трампа і Сі Цзіньпіна 2026 року робить операційний результат цього партнерства частиною переговорної позиції Вашингтона.
З південнокорейського погляду, досягнуті у Нью-Делі домовленості покликані зміцнити позиції національного експорту озброєнь – однієї з фундаментальних дохідних статей державного бюджету та інструменту забезпечення безпекових гарантій. Також вони є способом розширити преференційний доступ до одного з найбільших за темпами зростання ринків світу під зростаючим тарифним тиском США.
Водночас для Індії ці угоди є можливістю залучити інвестиції в ключові стратегічні сектори економіки та диверсифікувати ланцюги військового постачання.
Вони доповнюють низку інших критичних домовленостей із демократичними державами в оборонному секторі, серед яких – будівництво підводних човнів спільно з Німеччиною, розробка новітніх авіаційних технологій із Францією та закупівля передових радіолокаційних систем у Японії.
Зміст цих домовленостей збігається із зовнішньополітичними цілями адміністрації Дональда Трампа.
Окрім розширення присутності американських технологічних компаній в Індії, що вже частково витіснили китайських технологічних підрядників, нові угоди сприятимуть зменшенню залежності Нью-Делі від російського військово-промислового комплексу.
Станом на 2026 рік на РФ припадає близько 40% загального індійського імпорту озброєнь, причому залежність залишається критичною саме в сегменті протиповітряної оборони. Поточні російсько-індійські переговори щодо розширення закупівель С-400 “Тріумф” і постачання “Панцир” підтверджують збереження критичної залежності у сегменті ППО.
Локалізація південнокорейських систем ППО до 2028 року скоротить російську частку індійського імпорту озброєнь до показника нижче 25%. Це розширить оперативну сумісність індійських і південнокорейських технологій, які вже сумісні з озброєнням США, Японії і держав ЄС.
Це створює можливості для збільшення продажів американської зброї до Індії як центрального елементу індійської стратегії Білого Дому, а також для відкриття додаткового військово-промислового хабу під потреби безпекових флангів Східної Європи та Східної Азії.
Безпекове зближення Індії та Південної Кореї розглядається у Вашингтоні також як вагомий фактор стримування КНР. Локалізовані південнокорейські гаубиці K9-Vajra використовуються збройними силами Індії для охорони Лінії реального контролю — невизнаного китайсько-індійського кордону в гірських районах.
Перспектива паралельного розгортання індійською стороною ще й південнокорейських систем, призначених для ураження повітряних цілей (авіації, ракет та дронів), стане підставою для посилення двосторонньої напруги між Сеулом і Пекіном.
Це посилення напруги збігається з американськими стратегічними вимогами до Сеула. Адміністрація Дональда Трампа вимагає від Лі Чже Мьона прийняти новий статус-кво, за яким американські сили на Корейському півострові (USFK) будуть переспрямовані з КНДР на КНР, а курс на розвиток JAROKUS — тристороннього оборонного формату Японії, Південної Кореї і Сполучених Штатів — як антикитайської коаліції має стати незворотним. З огляду на це, Білий дім зацікавлений у додаткових інструментах послаблення відповідних зв’язків Сеула.
Військово-технологічна перевага Нью-Делі, що формується через південнокорейську локалізацію, створює побічний ефект для Ісламабада: Пакистан змушений шукати додаткових гарантій безпеки, що Вашингтон може використати як важіль у транзакційних переговорах з пакистанським керівництвом щодо обмеження китайського та іранського впливу.
Стійкість індійсько-південнокорейського співробітництва спирається на сам характер відносин між цими державами, що робить його надійнішою основою для американської стратегії в регіоні, ніж тристоронні союзи з вищим ідеологічним навантаженням.
На відміну від партнерства між Індією та Японією, що спирається на вагомий історико-ідеологічний фундамент, взаємини між Нью-Делі та Сеулом традиційно розбудовувалися крізь прагматичну, транзакційну оптику. З 1973 по 2022 рік обидві держави використовували свій умовний геополітичний “нейтралітет” для нарощування двосторонніх обмінів без додаткового політичного навантаження.
Південна Корея, наприклад, уникала вступу до безпекових коаліцій за участі Індії на чолі із QUAD.
Цей підхід дозволив Південній Кореї стати одним з ключових іноземних інвесторів у технологічний сектор індійської економіки.
Найбільш показовими прикладами такої співпраці є відкриття компанією Samsung найбільшого у світі заводу з виробництва мобільних пристроїв у місті Ноїда, експансія корпорацій Hyundai та Kia, які створили масштабні виробничі хаби й захопили понад 20% автомобільного ринку Індії, а також стратегічні капіталовкладення компаній LG та POSCO у технологічну і металургійну інфраструктуру.
Поштовхом для нарощування нинішньої стратегічної взаємодії стала угода 2017 року між південнокорейською оборонною групою Hanwha та індійським технологічним гігантом Larsen & Toubro про локалізацію виробництва гаубиць K9 Thunder (під експортною назвою K9 Vajra-T).
Ключовою умовою цього контракту стала вимога щодо 50% індійської частки у виробництві систем. Попри те, що мотиви тодішньої угоди зводилися насамперед до прагнення Сеула закріпитися на світовому ринку зброї та потреби Нью-Делі в модернізації армії, оснащеної застарілими радянськими і російськими зразками, її наслідки призвели до структурних зрушень у двосторонніх відносинах.
Відтоді Індія перейшла до замовлення вже третьої партії гаубиць K9 Vajra-T. Це рішення було ухвалене з огляду на успішний досвід розгортання цих систем у високогір’ї під час прикордонного протистояння з КНР, а також з огляду на доведену ефективність “сестринської” платформи (польських САУ AHS Krab, створених на шасі K9).
Нью-Делі повернувся до проекту адаптації південнокорейської зенітної самохідної установки K30 Biho. Переговори щодо її закупівлі велися до 2020 року, однак тоді – під тиском РФ – уряд Нарендри Моді скасував тендер, надавши перевагу амбіціям вітчизняного виробництва.
Прикордонні зіткнення з Пакистаном у 2025 році і нові зразки повітряних загроз — БПЛА і керовані ракети — спонукали Нью-Делі повернутися до південнокорейського проекту, спираючись на вже наявний і перевірений формат партнерства між Hanwha Aerospace та Larsen & Toubro.
Розглядається сценарій, що передбачає досягнення 80% частки локалізації у виробництві Biho. Такий підхід забезпечить Індії оперативний доступ до сучасних технологій протиповітряної оборони, одночасно стимулюючи національну промисловість.
Крім того, оскільки до виробництва K30 Biho та K9 Vajra залучені спільні промислові потужності Larsen & Toubro, оптимізація наявних ланцюгів постачання стане значною виробничою перевагою.
Нинішні домовленості між Моді та Лі Чже Мьоном спрямовані на глибоку інтеграцію оборонно-промислових комплексів Індії та Південної Кореї, де проекти K9 Vajra-T та K30 Biho слугують насамперед успішними прецедентами, а не самоціллю.
Нью-Делі прагне залучити південнокорейські технологічні потужності для подолання критичної вразливості власної системи протиповітряної оборони – застарілості радянсько-російських комплексів, які не здатні ефективно відбивати атаки БПЛА та комплексні повітряні загрози нового типу.
Локалізація передових південнокорейських озброєнь інтегрує індійські промислові потужності у глобальні ланцюги постачання і перетворює Індію на стратегічний хаб для спільного виробництва і трансферу оборонних технологій між Сполученими Штатами і демократіями Індопацифіки.
Політичним виявом такого підходу став офіційний візит начальника штабу Сухопутних військ Індії генерала Упендри Двіведі до Вашингтона, що відбувся синхронно з перебуванням Лі Чже Мьона у Нью-Делі.
Ключовою темою переговорів Двіведі з керівництвом Пентагону стало нарощування оперативної сумісності збройних сил трьох країн — США, Індії і Південної Кореї — і інтеграція їхніх військово-промислових баз у єдину технологічну і безпекову архітектуру регіону.
Паралельно з локалізацією південнокорейських систем, уряд Нарендри Моді працює над масштабною експансією Індії на світовий ринок БПЛА.
Досі дрони мали обмежену присутність в оборонній промисловості Індії, становлячи до 5% доходів від військового експорту держави. Однак інтенсивне застосування БПЛА під час прикордонних зіткнень із Пакистаном і аналіз досвіду конфліктів в Україні, М’янмі та на Близькому Сході змінили цей показник.
З 2025 року Solar Industries, NewSpace Research and Technologies і Zen Technologies нарощують виробництво низьковартісних безпілотних систем — від навчальних комплексів і допоміжного обладнання до далекобійних БПЛА, дронів спостереження і перехоплювачів.
Основними замовниками цієї продукції виступають держави Південно-Східної Азії та Африки. За оцінками Президента Індійської федерації дронів Сміта Шаха, доходи сектору від військових контрактів зростуть у чотири-п’ять разів до 2028 року.
Стратегічною метою Індії є не змагання зі США чи Ізраїлем, які домінують у секторі високовартісних систем, а витіснення Туреччини та КНР із масового ринку. Нью-Делі прагне закріпити за собою статус ключового постачальника тактичних БПЛА середнього розміру в ціновій категорії, співставній з іранськими платформами серії Shahed.
Дронова експансія Індії перетинається з інтересами демократій Індопацифіки, що шукають альтернативу китайським і турецьким платформам у середньому ціновому сегменті.
Південна Корея, Японія і Тайвань зацікавлені у стимулюванні альтернативного виробництва доступних дронів для протидії технологіям КНР і РФ, і індійський промисловий потенціал набуває для них критичного значення.
Ці держави мають намір використати розбудовану в Індії інфраструктуру мікроелектроніки для формування хабу з масового та швидкого складання БПЛА, який буде інтегрований у мережу диверсифікації разом із В’єтнамом, Малайзією та Індонезією.
Окрему цінність для цього технологічного альянсу становитиме спроможність Індії залучити передовий бойовий та інженерний досвід України. Це створює основу для розширених обмінів щодо БПЛА між Нью-Делі та Сеулом.
Партнерство Індії і Південної Кореї формує виробничий хаб демократичних держав, що замінює російські і китайські системи у середньому ціновому сегменті. Першими операційними наслідками стануть скорочення російської частки в індійському імпорті озброєнь до показника нижче 25% до 2028 року, локалізація південнокорейських систем ППО з 80% індійським компонентом і запуск масового виробництва БПЛА, що витіснить турецькі та іранські платформи з ринків Африки і Південно-Східної Азії.
Стійкість цього курсу не залежить від поточної кон’юнктури американо-індійських відносин. Демократична природа Індії невідворотно веде державу у бік відкритого суспільства.
Попри періодичні охолодження між Нью-Делі і Вашингтоном, зокрема після того, як адміністрація Трампа не приділила належної уваги Прем’єр-міністру Моді на полях саміту НАТО у червні 2025 року, Індія продовжує системно заміщувати російські оборонні зв’язки на партнерства з демократичними державами — Південною Кореєю, Францією, Німеччиною, Японією.
Для Вашингтона це створює переговорну позицію перед зустріччю Трампа і Сі Цзіньпіна у травні 2026 року: Індія перестає бути нейтральним покупцем російського озброєння і стає виробничим вузлом мережі, через яку США тиснуть на ринки, що раніше контролювалися Москвою і Пекіном.
Дана публікація є результатом партнерства Мілітарного та SOLID INFO. Розширена версія – на сайті аналітичного центру.
За даними порталу: militarnyi.com