Російський дрон Shahed з макетом ракети Р-60. Березень 2026. Зображення: Сергій «Флеш» Бескрестнов Поширити в соцмережах:
Російсько-українська війна перетворила ударні безпілотники сімейства Shahed та їхні російські версії «Герань-2» на багатоцільові універсальні платформи, які модифікуються відповідно до задач.
Паралельно триває постійна модернізація та модифікація компонентної бази для збільшення частки локалізації, обходу санкцій та як відповідь на українські контрзаходи.
Окремо розширюється і сама номенклатура платформ. Поряд із класичними Shahed-136/«Герань-2»/«Гарпия» та «Герань-3/4», яка передбачала «просте» встановлення реактивного двигуна на базову платформу, з’явилися і нові дрони з повністю іншою компонувальною схемою — іранські Shahed-107 та російські реактивні дрони «Герань-5».
Першу частину статті, яка покривала «довгий шлях еволюції Шахедів» починаючи з їх застосування у вересні 2022 року і до кінця жовтня 2025 року, ви можете прочитати тут.
«Шахед» та Starlink
Попри те, що над Україною збили «Шахед» з терміналом Starlink ще у вересні 2024 року, їх застосування не виходило за одиничні випадки до кінця 2025 року.
Застосування росіянами супутникових терміналів надало їм можливість завдавати ударів на всю глибину території України, при цьому зберігаючи онлайн-керування та забезпечуючи політ на надмалих висотах для обходу систем протиповітряної оборони.
Фактично Starlink потрапляв до Росії шляхом узаконеної на державному рівні контрабанди, так званого «сірого імпорту», за допомогою якого їх маскують під інші товари, зокрема, видаючи за автозапчастини. Для прихованих закупівель використовувалися компанії з Близького Сходу та Середньої Азії.
Для боротьби з цією загрозою Україна у співпраці з компанією SpaceX створила «білий список» дозволених терміналів, і на початку лютого 2026 року почали блокувати незареєстровані термінали. Це значно обмежило постачання супутникових терміналів до Росії, однак не припинило повністю.
Окрім вербування українців, які шукають «легких заробітків», для реєстрації терміналів, також зафіксували випадки шантажу родин військовополонених та використання терміналів, знайдених в уламках українських ударних дронів, які не встигли деактивувати.
Водночас можна очікувати відновлення використання дронів із супутниковими системами керування у 2027 році або навіть раніше, у міру розгортання російської «старлінкоподібної» системи супутникового зв’язку «Рассвет».
Р-60 та ПЗРК на «Шахеді»
Окремим напрямом еволюції стали «Шахеди», оснащені ракетами «повітря — повітря» та ПЗРК для полювання на українські винищувачі та гелікоптери, які перехоплюють значну частину ударних дронів.
За свідченнями, опублікованими в телеграм-каналі «Соняшник», пов’язаному з українською авіацією, такі дрони зазвичай заходять у другій «хвилі» ударних модифікацій або замикаючими у першій «хвилі». На наднизьких висотах вони заходять у зону очікування, і поки решта групи атакує ціль, цей дрон вичікує на появу української авіації. Ще одним варіантом застосування є вихід на «чергування» поруч з авіабазами на надмалих висотах, після чого ворог провокує підняття авіації іншими дронами.
Р-60
Перше застосування БпЛА із ракетою Р-60 зафіксували на початку грудня 2025 року. Після цього ракети класу «повітря — повітря» неодноразово знаходили в уламках збитих дронів, зокрема й оснащених реактивними двигунами.
Ракета з пусковим пристроєм АПУ-60-1МД монтується на спеціальний кронштейн у верхній передній частині фюзеляжу «Герані». При цьому ракета може бути змонтована як по курсу безпілотника, так і розвернута назад.
Для супутникової навігації використовується 12-канальний завадозахищений модуль «Комета», що дозволяє працювати навіть в умовах активної роботи українських засобів РЕБ. Польотний контролер, навігаційні та інерціальні блоки залишаються типовими для інших моделей безпілотника.
Електронна начинка включає одноплатний комп’ютер Raspberry Pi 4 британського виробництва, трекер та два GSM-модеми для передачі телеметрії. Безпілотник оснащено двома камерами — у носовій частині та позаду пускового пристрою. Передача відео та команд управління здійснюється через китайський mesh-модем Xingkay Tech XK-F358.
Ймовірний принцип застосування ракети полягає у передачі зображення з камер оператору через mesh-модем. У разі появи українського літака чи гелікоптера оператор подає команду на пуск.
Після запуску теплова головка самонаведення ракети Р-60 самостійно захоплює ціль. Можливий також варіант із попереднім захопленням цілі головкою та підтвердженням оператором перед пуском. Дальність пуску — до 7–8 км.
ПЗРК
Ще одним зафіксованим рішенням став «Шахед» із переносним зенітним ракетним комплексом 9К333 «Верба». Вперше таку модифікацію виявили на початку січня 2026 року — її встановили на дрон, який збили бійці батальйону Darknode 412-ї бригади Nemesis Сил безпілотних систем.
«Верба» — це відносно новий виріб протиповітряної оборони, прийнятий на озброєння російської армії у 2015 році. Вона забезпечує дальність ураження до 6000 метрів по дальності та до 3500 метрів по висоті, за іншими даними — до 6400 метрів по дальності та до 4500 метрів по висоті.
Попри номінально меншу дальність ураження порівняно з ракетою Р-60, значно менша маса ПЗРК дозволила зберегти основну бойову частину. Так, на дослідженому під час аналізу конструкції зразку встановили термобаричну ТББЧ-50М. Таким чином, після відстрілу зенітної ракети БпЛА зберігає здатність виконувати ударне завдання.
Застосування цієї модифікації також передбачає ручне керування оператором у реальному часі. Для цього використовується китайська камера Honpho TS130C-01 та mesh-модем Xingkay Tech XK-F358.
У разі виявлення цілі оператор активує два сервоприводи. Перший запускає акумуляторну батарею та систему охолодження головки самонаведення, другий відкриває захисну кришку після досягнення потрібної температури. Спусковий гачок ракети зафіксований у натисненому положенні кабельними стяжками. Це забезпечує автоматичний пуск одразу після захоплення цілі головкою самонаведення.
Стандартний набір блоків включає польотний контролер, інерційну навігаційну систему, 12-канальну «Комета», трекер на базі Raspberry та модеми 3G/4G. Окрім того, у навігаційній системі дослідженого дрона вперше зафіксували використання нового японського 6-осьового інерційного модуля SCH1633-D0I виробництва Murata. Він був представлений у 2024 році для цивільних автомобілів.
Модифікація систем
Модифікація компонентної бази та компонування дронів триває постійно, тому повністю відстежити всі зміни надзвичайно важко.
Оптико-електронні системи
Однією з найбільш значимих модифікацій стало встановлення підвісів з оптико-електронними системами. Вперше камеру з денним та тепловізійним каналом, встановлену у поворотний стабілізований блок, конструктивно інтегрований у корпус, виявили в грудні 2025 року.
Це не перший випадок використання подібних камер, але до цього камери монтувалися кустарним способом — насамперед шляхом пригвинчування їх до фюзеляжу дрона, а самі камери були звичайними камерами для охорони території з нічним режимом.
На відміну від версій, де камера закріплена в носі ударного БпЛА та використовується для наведення на кінцевій ділянці польоту, використання повноцінного підвісу забезпечує значно більші кути огляду та дозволяє також проводити розвідку цілей.
Альтернативні системи навігації
На початку січня 2026 року в Україні зафіксували російський ударний безпілотник типу «Шахед» з установленою антеною, яка дозволяє здійснювати навігацію за радіомаяками VOR/DME.
VOR/DME — це система всебічно спрямованих передавачів ультракороткохвильового радіодіапазону для навігації повітряних суден. Вона дозволяє літакам із відповідним приймачем визначати розташування та витримувати курс польоту завдяки отриманим радіосигналам, що передаються через мережу наземних радіомаяків.
Нині максимальна дальність передавання VOR/DME становить близько 370 кілометрів, але оскільки маяки працюють в УКХ-діапазоні, то максимальна дальність їх дії визначається дальністю прямої видимості й залежить від висоти польоту. Тому навігація на великій дальності можлива лише під час польоту на великій висоті.
Відомо, що подібну навігацію можуть використовувати російські розвідувальні безпілотники типу Zala. Згідно з настановами, які є у відкритому доступі та актуальні станом на 2022 рік, штатні маяки дозволяють здійснювати навігацію на відстані до 60 км в умовах придушеної супутникової навігації.
Протидія авіації
У січні 2026 року вперше зафіксували «Шахед» з установленим інфрачервоним прожектором, який має засліплювати прилади нічного бачення (ПНБ) українських пілотів.
Судячи з опублікованих фото, росіяни оснастили дрон потужними світлодіодами, що працюють в інфрачервоному спектрі. Вони теоретично можуть тимчасово засліпити прилади нічного бачення, які використовують українські пілоти, або навіть повністю вивести з ладу пристрої попередніх поколінь.
Однак сучасні військові прилади нічного бачення третього покоління, а в окремих випадках і покоління 2+, мають вбудований захист від подібного засліплення. Окрім того, тепловізори, зокрема тепловізійні камери дронів-перехоплювачів, не чутливі до подібного світла.
Подібні заходи спрямовані насамперед проти пілотів українських гелікоптерів, які використовуються для перехоплення російських ударних та розвідувальних безпілотників.
Дрон-матка
На початку березня 2026 року підрозділ Darknode вперше збив Shahed-носій FPV. На його несучому крилі були закріплені два FPV-дрони — по одному з кожного боку.
Ймовірно, Shahed міг виконувати функції розвідника та ретранслятора сигналу. Ворожий безпілотник знищили ще до того, як він встиг застосувати свій вантаж, тому достеменно визначити його функції наразі неможливо.
«Герань-5»
«Герань-5» аеродинамічно має мало спільного з безпілотниками цього сімейства попередньої версії та фактично є невеликою крилатою ракетою. Довжина БпЛА становить близько 6 метрів, а розмах крил досягає 5,5 метра.
Дрон має бойову частину вагою 90 кг, а заявлена дальність ураження сягає близько 1000 км, а максимальна швидкість оцінюється на рівні 500–600 км/год.
Окрім основної бойової частини, дрон може оснащуватися авіаційними ракетами класу «повітря — повітря» Р-73 з інфрачервоною головкою самонаведення, однак про застосування таких модифікацій наразі публічно не повідомлялося.
У рух апарат приводить реактивний двигун китайського виробництва TELEFLY TF-TJ2000A. За публічною інформацією, він має тягу 200 кгс при вазі 29 кг. Двигуни цього ж виробника, але з меншою тягою, використовуються і на реактивних БпЛА «Герань-3».
Для наведення дрона на ціль углиб української території росіяни використовують 12-канальний завадозахищений модуль «Комета», що дозволяє працювати навіть в умовах активної роботи українських засобів РЕБ, трекер на базі мікрокомп’ютера Raspberry та 3G/4G-модеми.
Окрім того, фіксувалося використання моделей по прикордонню з камерами та онлайн-керуванням за допомогою mesh-мереж, побудованих на спеціалізованих радіомодемах XK-F358 китайської компанії Xingkai Tech.
«Герань-5» може запускатися як з повітряних носіїв, зокрема штурмовиків Су-25, так і з наземних пускових установок, які для цього дрона мають довжину близько 80 метрів. Наразі такі масштабні катапульти виявили тільки на «дронопорту», що знаходиться в Орловській області, у районі села Цимбулова.
За інформацією ГУР, новий безпілотник, найімовірніше, не є власною розробкою російського оборонно-промислового комплексу. Аналіз конструкції вказує на суттєву технологічну схожість з іранським безпілотником Karrar.
Shahed-107
Вперше публічно Shahed-107 представив іранський Корпус вартових ісламської революції у червні 2025 року під час загострення ірано-ізраїльського конфлікту.
Водночас відомо, що Росія та Іран вели переговори про передачу дронів з індексом 107 ще на початку 2023 року, а у січні 2024 року видання Sky News повідомляло, що кілька таких дронів могли передати Росії в межах однієї з угод. Однак їх застосування в Україні почали фіксувати лише наприкінці 2025 року.
За даними ГУР, Shahed-107 — це безпілотний літальний апарат типу верхньоплан із розмахом крил близько трьох метрів. Він оснащений Х-подібним хвостовим оперенням, що забезпечує стабілізацію польоту.
Корпус дрона виготовлений із вуглепластику, а силові елементи конструкції — з алюмінію, що робить його легким і водночас міцним. У дослідженому зразку виявили кумулятивну осколково-фугасну бойову частину вагою 15 кг.
На ньому встановлений китайський двотактний бензиновий двигун DLE 111. Подібні малолітражні двигуни вже фіксувалися на російських БпЛА «Гербера», «БМ-35», «Пародия» та «Дельта». Обсяг паливного бака становить 28 літрів, що забезпечує дальність польоту Shahed-107 близько 300 км.
Система навігації побудована на інерціальній навігаційній системі (IMU), подібній до Sadra, має захисний блок від перешкод та чотириелементну завадостійку антену. Управління польотом здійснюється польотним контролером (FCU), який передає команди на сервоприводи елевонів і двигуна, забезпечуючи стабільність та точність траєкторії.
Короткий підсумок
Попри постійні модернізації, ключовою перевагою сімейства «Шахедів» залишається не окрема технологія, а можливість масового виробництва у відносно безпечних регіонах на виробництвах, прикритих потужною системою ППО. Так, тільки на території виробництва дронів «Герань-2» та в безпосередній близькості біля нього розміщено 17 позицій ЗГРК «Панцир».
Це дає можливість не тільки проводити щоденні «рутинні» атаки України близько сотнею ударних дронів, але й мати достатню кількість дронів для використання як базової моделі для інших застосувань — як розвідник, middle strike, ретранслятор, перехоплювач, матка тощо.
Кожна нова хвиля застосування приносить не лише нові маршрути атак, а й технічні зміни, спрямовані на подолання так само постійно еволюціонуючої української протидії. Саме тому еволюція «Шахедів» триватиме й надалі.
За даними порталу: militarnyi.com