Супутник російського угрупування «Рассвет» Поширити в соцмережах:
23 березня 2026 року російська компанія «Бюро 1440» запустила на орбіту перше серійне угруповання з 16 супутників, які стануть основою майбутньої системи зв’язку «Рассвет».
Це стало початком розгортання Росією «старлінкоподібної» системи зв’язку, що становитиме стратегічну загрозу не тільки для України, а й для решти демократичних країн у всьому світі.
«Бюро 1440»
Компанію створили у 2020 році під початковою назвою «МегаФон 1440», що входила до складу комунікаційної компанії МегаФон. На старті проєкт очолив Олексій Шелобков, якого тоді також називали керівником ІТ-компанії Yadro — найбільшої російської компанії у сфері систем зберігання даних. У 2020 році проєкт позиціонували як структуру для розроблення економічної моделі, технологічної бази, прототипів обладнання та проведення випробувань на землі й у космосі.
У 2021 році група ВТБ придбала 15% у проєкті «МегаФон 1440», інвестувавши 2 млрд рублів. У 2022 році компанія увійшла до структури «ИКС Холдинга» і отримала нову назву — «Бюро 1440». Сам холдинг перебуває під блокувальними санкціями США (SDN-список) за підтримку агресії проти України.
«ИКС Холдинг» — найбільший російський розробник апаратного та програмного забезпечення, другий за величиною виробник обладнання та четверта за виручкою ІТ-компанія в країні.
До холдингу входять розробник обчислювального обладнання Yadro, приватна космічна компанія «Бюро 1440», групи компаній «Гарда» (ІБ) і «Цитадель» (СОРМ), а також науково-технологічна компанія «Критпонит».
«ИКС Холдинг» орендував великі площі в технопарку «Зил» у Москві — майже 50 тисяч квадратних метрів за 1,5 млрд рублів на рік. Там розміщено дослідне виробництво супутників, лабораторії та офіси для інженерів. Заявлено, що наземні станції, термінали та системи управління компанія також виробляє на території Росії. Виведення на орбіту здійснюють із космодромів Восточний і Плесецьк на російських ракетах «Союз-2».
У 2023 році «Бюро 1440» подало до Міжнародного союзу електрозв’язку (ITU) три заявки на супутникові угруповання: Rassvet, Rassvet-1 і Rassvet-2.
У червні 2025 року в Москві, у технополісі «Печатники», відкрили лінію з виробництва космічних сонячних батарей для цих супутників, сумарною потужністю до 750 000 Вт на рік. Сонячні батареї — ключовий елемент супутників, і початок їхнього серійного виробництва свідчить про готовність виробництва самих супутників загалом.
За інформацією Служби зовнішньої розвідки України, першим заступником гендиректора холдингу є 29-річний Борис Корольов — син заступника директора ФСБ Сергія Корольова, якого вже прогнозують на посаду директора відомства.
А справжнім бенефіціаром холдингу вважають олігарха Алішера Усманова. Окрім того, радником гендиректора працює 76-річний генерал-полковник ФСБ Андрій Фєтісов, колишній начальник науково-технічного підрозділу спецслужби, що відповідає за спецтехніку і шифрування, а його сина призначили керівником департаменту закупівель.
Окрім того, компанія отримує щедре фінансування з бюджету Російської Федерації — 102 млрд рублів із федерального бюджету в межах національного проєкту «економика даних». Ще 329 млрд рублів компанія планує залучити самостійно.
Заявлено, що ключові вузли, компоненти та сама платформа космічних апаратів є власними розробками «Бюро 1440». Компанія розвиває окремі напрями, зокрема створення терміналів лазерного зв’язку, рушійних установок, систем живлення і систем зв’язку — як бортових, так і наземних, із фокусом на максимальну локалізацію.
Водночас, за оцінками експертів опитаних «Мілітарним», є висока вірогідність того, що фактичну «начинку» супутників та терміналів компанії виготовляють здебільшого з готових китайських компонентів.
Великою перевагою російської компанії є вертикальна інтеграція в межах «ИКС Холдинга», що дає змогу залучати компетенції інших компаній групи. Зокрема, разом із телеком-підрозділом Yadro ведеться робота над радіоелектронікою, інтеграцією та оптимізацією компонентів для забезпечення надійної передачі даних і високої продуктивності системи.
Значна частина розробок зосереджена на антенах, підсилювачах та інших елементах супутникових і наземних станцій. Програмно-апаратний комплекс ядра мережі також створюється в межах цієї кооперації.
Своєю кінцевою метою «Бюро 1440» заявляє створення низькоорбітального супутникового угруповання та надання послуг широкосмугової передачі даних із глобальним покриттям.
Російський «старлінк»
Заявлено, що мережа матиме високу швидкість передачі даних — до 1 Гбіт/с на абонентський термінал — за затримки на рівні близько 50–70 мс.
Це суттєво перевищує за якістю зв’язку рішення на основі геостаціонарних супутників, які Росія використовує зараз, де затримка може перевищувати 600 мс, а швидкість зазвичай обмежується десятками мегабітів за секунду.
Супутники передаватимуть інформацію на наземні станції у двох діапазонах — Ka та Ku, на які надзвичайно важко впливати засобами РЕБ і важко виявляти засобами РЕР через надзвичайну рідкість технічних засобів, створених для роботи в цих діапазонах.
Супутникове угруповання спроєктоване для висоти 800 кілометрів, що вище, ніж типові орбіти супутників Starlink, але нижче за орбіти супутників OneWeb.
Галузеві експерти, опитані «Мілітарним», вважають, що під час розроблення власних супутників зв’язку російська компанія могла «підгледіти» певні рішення та архітектуру системи у 36 супутників OneWeb, що готувалися до запуску з Байконуру та які російська влада захопила після початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році.
Мережу передачі даних будують із магістральною інфраструктурою, де основну обробку інформації здійснюють на Землі — у центрах управління зв’язком і наземних ЦОДах. Водночас супутники виконують базові функції обробки даних, зокрема конвертацію сигналів і маршрутизацію.
У цільовому угрупованні «Бюро 1440» передбачено реалізацію міжсупутникового лазерного зв’язку, який розробили та випробували в космосі на супутниках другої тестової партії «Рассвет-2».
Для зв’язку використовують стандарт 5G-NTN (non-terrestrial network), що забезпечує сумісність із гібридними мережами зв’язку, зокрема із наземними. Бортовий ретрансляційний комплекс, який працює за цим протоколом, уже пройшов орбітальні випробування та здійснив обмін сигналами із Землею.
Розгортання мережі
Перші три супутники угруповання «Рассвет» вивели на орбіту з космодрому Восточний у 2023 році. Вони стали частиною місії «Рассвет-1» і вирушили в космос разом з іншими апаратами Роскосмосу.
Ці супутники не призначали для повноцінної роботи мережі — їх використовували для тестів: перевіряли передачу даних, стійкість зв’язку і поведінку апаратів на орбіті. Це був перший етап, на якому «Бюро 1440» відпрацьовувало базові технології.
1 липня 2023 року в «Бюро 1440» уперше провели сеанс зв’язку з першими трьома супутниками місії «Рассвет-1». Швидкість передачі даних тоді становила 10 Мбіт/с, а затримка — 41 мс.
У травні 2024 року в межах місії «Рассвет-2» з космодрому Плесецьк запустили ще три супутники. Ці апарати були більшими за попередні та вже були повноцінними прототипами серійних виробів.
У них оновили апаратну частину і програмне забезпечення. Зокрема, на них відтестували обладнання супутникового зв’язку з підтримкою стандарту 5G NTN (non-terrestrial network), а також лазерні канали зв’язку між супутниками. Під час випробувань провели 14 тестів лазерного зв’язку на відстані 30–220 км і передали загалом 1,5 Тбайт даних; за один сеанс вдалося без втрат передати 450 Гбайт.
23 березня 2026 року, із затримкою приблизно на три місяці від початкового плану через проблеми з виробництвом супутників, «Бюро 1440» повідомило про виведення на орбіту одразу 16 супутників, які стануть основою майбутньої системи зв’язку «Рассвет».
Російський федеральний проєкт «Инфраструктура доступа в интернет» передбачає поетапне розгортання супутникової системи «Рассвет»: 156 апаратів — у 2026 році, 292, що дозволить повноцінно запустити комерційний сервіс, — у 2027-му, 318 — у 2028-му. Заявлено, що до 2035 року компанія може вивести на низьку орбіту понад 900 супутників у разі потреби.
Строк служби апаратів, зумовлений ресурсом батарей і запасом палива, оцінюють у 5 років.
З огляду на затримку запуску першої партії, імовірно, цей графік розгортання може дещо зсунутися, однак навіть початкове виконання планів на 2026–2027 роки дозволить російській армії знову отримати у своє розпорядження надійний «старлінкоподібний» супутниковий зв’язок.
Глобальна загроза
Абонентські термінали «Бюро 1440» мають довжину і ширину до 60 см, а масу — менш як 15 кг. Пропускна здатність кожного термінала становить до 1 Гбіт/с. Розробку створили з урахуванням російського клімату, і вона може працювати в діапазоні температур від −40 до +40 °С.
Як і термінали Starlink, російські термінали створені на базі технології активних фазованих антенних решіток (АФАР), що дозволяє терміналу автоматично знайти супутник, встановити і підтримувати з ним зв’язок.
За відкритими даними, компанія вже завершила розробку базової версії термінала та готується до розгортання серійного виробництва.
Також відомо, що «Бюро 1440» розробляє абонентський термінал авіаційного виконання для організації доступу до супутникового інтернету з борту літаків — офіційно для літаків Sukhoi Superjet 100 (SSJ-100), МС-21 і Ту-214.
У межах цього проєкту укладено угоду про співпрацю з ПАО «Аерофлот» у сфері розвитку цифрових сервісів. Для роботи над інтеграцією термінала в конструкцію бортів «залучено ключових російських виробників літаків».
А в листопаді 2025 року компанія «Бюро 1440» представила прототип спеціального термінала супутникового зв’язку, спроєктованого для потягів. Він здатен працювати за температури від −50 до +50 градусів і за швидкості поїзда до 400 км/год.
З огляду на характер терміналів, які створює компанія, а також склад керівництва, з досить високою часткою ймовірності можна очікувати, що термінали дуже швидко надійдуть на озброєння російських військ, і це не обмежиться використанням наземних терміналів.
Варто готуватися до початку використання противником терміналів, навіть у базовому варіанті вагою 15 кілограмів, не тільки на ударних та розвідувальних дронах, створених на базі БпЛА «Герань-2/3/5» і «Гарпия», а й на крилатих ракетах.
Окрім того, з огляду на технологічну базу російського підприємства, цілком можна очікувати створення терміналів у форматі «міні», придатних до використання на менших розвідувальних та ударних дронах.
Це не тільки дасть постійний канал керування ударними дронами та ракетами, а й дозволить їм ефективно виконувати завдання на надмалих висотах, що регулярно демонструють українські ударні дрони, які масово знищують російські системи ППО на тимчасово окупованих територіях.
При цьому, на відміну від терміналів Starlink, які використовує Україна, російські термінали не матимуть географічного обмеження, яке не дозволяє здійснювати удари подібними українськими засобами по території РФ. Російські військові або армії / парамілітарні угруповання російських партнерів зможуть використовувати ці засоби будь-де і будь-коли.
Варто підкреслити, що український досвід застосування та російські спроби заглушити супутниковий зв’язок Starlink показали, що здійснити це технічно надзвичайно складно, а поза прикриттям точкових об’єктів — практично неможливо через велику кількість супутників та їхній швидкий рух по небосхилу.
Водночас виявлення та протидія ударним засобам надзвичайно ускладнені через надмалу висоту польоту і, як наслідок, складність виявлення та малий час на реакцію.
Теоретично супутникові термінали для роботи також потребують GNSS-антен для визначення своїх координат і тому можуть піддаватися спуфінгу, однак термінали можна підключати до завадостійких CRPA-антен типу «Комета» або поєднувати з альтернативними системами навігації (інерційна, PNT тощо).
Український контекст
Аналіз траєкторій першої серійної партії російських супутників зв’язку на момент написання статті провести ще неможливо, оскільки вони ще не вийшли на свої фінальні орбіти та не отримали свої ідентифікатори системи NORAD.
Траєкторії трьох повноцінно функціонуючих супутників-прототипів показують, що вони пересуваються по орбіті компактною групою та пролітають безпосередньо над територією України два-три рази на день, створюючи «робоче вікно» на 15–20 хвилин під час кожного прольоту.
На основі цього можна порахувати, що в найгіршому випадку, за оптимального розведення супутників саме для покриття військових потреб Збройних сил РФ в Україні, навіть першої партії у 16 супутників буде достатньо для створення регулярних «вікон» для роботи терміналів тривалістю кілька годин до декількох разів на день.
Це підкреслює необхідність негайної розробки заходів протидії без очікування повноцінного розгортання мережі, оскільки перші випадки застосування можуть початися задовго до цього.
Висновок
Вочевидь, «російський Старлінк» не здатен конкурувати зі справжнім сервісом Starlink як комерційне підприємство. Однак це не повинно вводити в оману та створювати хибне уявлення про малозначущість цього проєкту. Його можливостей буде більш ніж достатньо, аби покрити потреби Збройних сил РФ, державних структур та великих корпорацій у надійному, глобальному, завадозахищеному зв’язку та каналі управління ударними засобами.
Високою є ймовірність, що доступ до цього супутникового зв’язку та засобів ураження з керуванням через цей супутник також можуть отримати партнери Росії — Іран, КНДР, африканські хунти та «парамілітарні» угруповання в Африці та Азії. Це створює глобальну загрозу не тільки для України, а й для Європи, країн Перської затоки, Японії, Кореї та інтересів США в регіонах по всьому світу.
Дізнатися більше на: militarnyi.com