Ексклюзив: Кремлівська рука в ухваленні «мовного закону» Ківалова-Колесніченка – «Схеми» знайшли докази фінансування та вказівок з Москви
Верховна Рада України, попри численні порушення під час голосування та потужний спротив опозиції, влітку 2012 року ухвалила закон «про засади державної мовної політики». Цей документ, широко відомий як «закон Ківалова-Колесніченка» за прізвищами його авторів, народних депутатів від «Партії регіонів», фактично надавав офіційний статус поширеним у регіонах мовам, насамперед російській, дозволяючи використовувати її поряд з українською або навіть замість неї. Вже у 2013 році президент Росії Володимир Путін особисто нагороджував авторів закону – Сергія Ківалова та Вадима Колесніченка – спеціальними відзнаками «за популяризацію російської мови» в Україні. Однак, донедавна прямих доказів втручання Росії в українське мовне питання бракувало. Свіже розслідування проєкту «Схеми» (Радіо Свобода) завдяки витоку масиву даних з електронних листів та документів російської державної організації «Правфонд» проливає світло на реальні механізми просування цього закону, вказуючи на пряме фінансування та вказівки з боку Кремля.
«Правфонд», який діє під виглядом надання юридичної допомоги «співвітчизникам» за кордоном, виявився інструментом поширення кремлівських наративів. Витік документів свідчить, що Росія не лише фінансувала просування «закону Ківалова-Колесніченка», але й надавала конкретні вказівки щодо дій, спрямованих на «чинення тиску на українську владу». Цікаво, що навіть після визнання закону неконституційним у 2018 році, його норми досі залишаються у широкому вжитку, зокрема, українські судді продовжують посилатися на його положення у своїх рішеннях.
«Антиукраїнський закон»: Як ухвалювався документ, що спричинив «мовний Майдан»
Травень 2012 року. Український парламент охоплюють сутички. Причиною – спроба розгляду законопроєкту «про засади державної мовної політики», одним з авторів якого був нардеп-«регіонал» Вадим Колесніченко. Опозиція категорично протестувала, що призвело до бійки, і законопроєкт тоді не вдалося розглянути.
Сам Вадим Колесніченко тоді запевняв, що його законопроєкт лише надає право використовувати регіональну мову поряд з державною, а українська мова, мовляв, і так захищена. Співавтором документа виступив його колега по фракції «Партії регіонів» Сергій Ківалов.
Майже два тижні по тому, 5 червня 2012 року, законопроєкт вдалося ухвалити у першому читанні. Однак, того ж вечора розпочалися масові вуличні протести, що згодом отримали назву «мовний Майдан».
Напередодні Євро-2012, під час якого Україну відвідували сотні журналістів і тисячі туристів, влада призупинила розгляд закону. Однак, одразу після завершення футбольного турніру, 3 липня 2012 року, закон ухвалено остаточно. Цього разу, за свідченнями очевидців, депутати-опозиціонери були фактично заблоковані, а спікеру Володимиру Литвину не давали прорватися до трибуни.
«Закон Ківалова-Колесніченка» надавав статус «регіональних» мовам, якими говорять понад 10% населення певної території. Директор Інституту української мови НАН України Павло Гриценко назвав його «антиукраїнським», спрямованим на «відновлення України як колонії». Дослідник мовної політики Володимир Кулик підкреслив, що закон був написаний так, аби російська мова могла використовуватися замість української, а не поряд з нею. При цьому, посилаючись на «Європейську хартію регіональних мов», документ зобов’язував захищати мови, що перебувають під загрозою зникнення, чого російська мова в Україні аж ніяк не потребувала.
Вже у лютому 2013 року, менш ніж за рік після ухвалення закону, президент Росії Володимир Путін нагородив Сергія Ківалова медаллю Пушкіна, а Вадима Колесніченка – почесною грамотою, відзначаючи їхню роль у «популяризації російської мови». Сам Ківалов тоді заявляв, що його головною метою є «домогтися надання російській мові статусу другої державної».
Перший мільйон з Москви: Як «Правфонд» фінансував антиукраїнський наратив
Витік даних із «Правфонду» розкриває шокуючі деталі. Ще у лютому 2012 року, за пів року до ухвалення закону, Вадим Колесніченко звернувся до «Правфонду» з проханням виділити майже 2 мільйони рублів (близько 65 тисяч доларів) на написання, друк та поширення звіту про нібито невиконання Україною «Європейської хартії» та порушення прав російської мови.
«Правфонд» погодився надати 1 мільйон 250 тисяч рублів (майже 41 тисячу доларів). Ці кошти мали піти на публікацію книги, переклад звіту українською та англійською мовами, гонорари експертам та перекладачам, а також на масштабну інформаційну кампанію: телесюжети та прес-статті. Книга мала бути розіслана до українських та європейських бібліотек. «Схемам» вдалося знайти примірник у одній з них. На перших сторінках – висновок про «посилення порушень прав людини» та «щира подяка» «Правфонду». Вступне слово написав Сергій Ківалов, а у самому звіті порушувалися питання браку російськомовних шкіл та відсутності квот на радіо- та телемовлення російською.
Документи свідчать, що Москва не лише надавала кошти, але й вказівки щодо змісту звіту. Керівник «Правфонду» Ігор Панєвкін радив Колесніченку змінити тези англомовного перекладу, щоб українській владі було складніше їх спростувати. Наприклад, вилучити твердження про повну відсутність спроб України виконати положення «Хартії». Також обговорювалися організаційні питання, зокрема, залучення Міністерства закордонних справ Росії для перекладу.
Вадим Колесніченко через свою громадську організацію «Російськомовна Україна» укладав угоди з «Правфондом». Саме через цю організацію він, разом зі своїми помічниками – юристкою Яною Салміною та Русланом Бортніком (нині керівником політичної школи), представляв свою «альтернативну» доповідь в Раді Європи. Салміна нині працює у Верховній Раді, а Бортнік заперечує будь-яке російське фінансування, але підтверджує отримання зарплати помічника нардепа.
Посилення зв’язків: Нові гранти та інструкції з Москви
Фінансова співпраця Вадима Колесніченка з Москвою зростала. У 2013 році «Правфонд» виділив йому вже 2 мільйони рублів (близько 66 тисяч доларів) на видання брошури для «російських співвітчизників» в Україні. В брошурі містилися детальні інструкції щодо застосування «мовного закону», заохочуючи використання російської в діловодстві, судах та освіті. Тираж брошури становив 15 тисяч примірників, які роздавалися безкоштовно.
Серед співавторів цієї брошури були Михайло Товт (колишній нардеп) та Степан Черничко (тодішній проректор, нині ректор Закарпатського угорського інституту). Обидва отримали по 5000 гривень за свою роботу. Черничко заперечує знання про російське фінансування, хоча на першій сторінці книги є подяка «Правфонду». Товт також не пам’ятає, хто фінансував книгу, але не заперечує, що це міг бути «Правфонд».
«Схеми» звернулися до Степана Черничка, який заявив, що його участь мала «виключно науковий характер» і не може тлумачитися як підтримка політичних інтересів. Він також зазначив, що зараз контекст змінився, і українська мовна політика є іншою. Володимир Кулик вважає, що такі «науковці» діяли як «політики, агенти певних політичних інтересів», втілюючи порядок денний, що сприяв не лише угорській, але й російській меншині.
Навіть після втечі Віктора Януковича у лютому 2014 року, коли Верховна Рада проголосувала за скасування «мовного закону», його наслідки відчувалися ще довго. Закон визнали неконституційним лише у 2018 році, але це не зупинило поширення російської мови як регіональної у 13 регіонах України, що мало руйнівний вплив на українське мовлення.
Відгомін «закону Ківалова-Колесніченка»: Судді, політики та Москва
«Схеми» встановили, що норми «закону Ківалова-Колесніченка» досі використовуються українськими суддями, попри те, що він нечинний вже вісім років. Суддя Оболонського районного суду Києва Олексій Диба, судді Верховного Суду Володимир Погребняк, Олег Васьковський, Вячеслав Пєсков, а також суддя Верховного Суду Євген Синельников та навіть суддя Конституційного Суду Алла Олійник у своїх рішеннях посилалися на цей нечинний закон. Більшість з них пояснювали це «опискою» або «неумисним помилковим застосуванням», хоча один із випадків стосувався спору на понад 2 мільярди гривень.
Окремої уваги заслуговує ситуація на сайті Верховної Ради, де статус «закону Ківалова-Колесніченка» тривалий час залишався «чинним», навіть попри внесення змін, аж доки журналістський запит «Схем» не спричинив його негайне оновлення до статусу «нечинний».
Щодо авторів закону: Вадим Колесніченко емігрував до Росії, перебуває в окупованому Криму, розшукується українськими правоохоронцями та був заочно засуджений до 8 років ув’язнення. Він має російський паспорт та перебуває під українськими санкціями. Цікаво, що його вчений ступінь кандидата юридичних наук та звання доцента поки що не скасовані.
Сергій Ківалов залишається президентом Національного університету «Одеська юридична академія» та Міжнародного університету. Його онук, Сергій Кос’яненко, був директором британської компанії разом із російським підприємцем Сергієм Нестеренком, який перебуває під санкціями в Україні. Ківалов відмовився коментувати запити «Схем».
Розслідування «Схем» показує, що за просуванням «мовного закону» стояла добре організована схема з фінансуванням та вказівками з боку російської держави. Це був не стільки український мовний закон, скільки «російський проєкт з українським обличчям».
💥 Думка редакції Бомба Новини:
Це розслідування – ляпас для тих, хто досі вірить у «братську любов» та «спільні історичні корені» з Росією. Факт прямого фінансування та кураторства над українським законодавством з боку Кремля, підкріплений документальними доказами, має стати останнім цвяхом у труну ілюзій. Ми бачимо, як російські державні структури методично використовували та продовжують використовувати мовне питання як інструмент гібридної війни, спрямований на розкол українського суспільства та підрив державності. Особливо обурливим є той факт, що навіть після повномасштабного вторгнення, норми цього закону, визнаного неконституційним, продовжують жити у судових рішеннях, а його автори – займати високі посади або успішно інтегруватися в російську систему. Це свідчить про системні проблеми у правоохоронній та судовій системах України, які потребують негайного та радикального очищення. «Бомба Новини» закликає до посилення контролю за діяльністю осіб, які мають зв’язки з агресором, та до прискорення реалізації справжньої, а не імітованої, державної мовної політики, яка б зміцнювала українську ідентичність, а не розмивала її під тиском ворожих наративів.
Джерело новини: www.radiosvoboda.org