Ян Грохман, засновник Armádní Noviny Поширити в соцмережах:
Після зміни уряду в Празі в Україні почали лунати тривожні прогнози: чи не стане Чехія другою Угорщиною чи Словаччиною? Новий прем’єр Андрей Бабіш прийшов із прагматичною риторикою, де бізнес-інтереси стоять вище за моральні цінності.Чи справедливо ставити Прагу в один ряд із недружніми до Києва Будапештом і Братиславою? Чи триватиме «снарядна ініціатива»? «Мілітарний» вирішив розібратися в цих питаннях разом із Яном Грохманом — засновником та головним редактором провідного чеського військового видання Armádní Noviny, яке є партнером нашого порталу.
Кінець “романтичної” підтримки України: час прагматизму
Новий чеський уряд уже працює три місяці — це достатній час, щоб зрозуміти вектор його політики. Давай почнемо з головного питання, що турбує українців: нинішня чеська влада — це союзник України в її екзистенційній війні проти Росії чи ні?
Так, вона є союзником, але не настільки потужним, як попередній уряд. Нинішня влада інтерпретує реальність інакше. На їхню думку, війна в Україні нас не надто стосується, а її вирішення залежить від великих країн, зокрема Сполучених Штатів та європейських держав.
Попередня влада мала інший підхід — його можна назвати ціннісним. Вона відчувала обов’язок допомогти країні, що зазнала нападу, і, крім того, була переконана, що допомога Україні зміцнює безпеку Чеської Республіки. Саме тому наша країна першою відправила в Україну танки.
Теперішній уряд має інший тип мислення — транзакційний. Він бачить світ подібно до Дональда Трампа, на якого чеський прем’єр-міністр Андрей Бабіш регулярно посилається. Обидва є бізнесменами та успішними підприємцями. Тож вони дивляться на світ крізь призму торгівлі та бізнесу, а не моральних цінностей.
Зрештою, перша велика торгова поїздка цього уряду була до Техасу — центру політичної підтримки Дональда Трампа. Там віцепрем’єр та міністр промисловості й торгівлі Карел Гавлічек провів переговори з топпредставниками американського уряду. Про своїх американських колег він сказав: «Вони орієнтовані на бізнес, тому ми чудово порозумілися». Натомість представники уряду США назвали Чехію «голосом розуму».
До речі, у Техасі базується відомий виробник зброї — американська фірма Colt, яку кілька років тому викупила «Česká zbrojovka» (нині Colt CZ Group SE).
Отже, нинішній уряд Андрея Бабіша є проамериканським і бачить світ так само як адміністрація Дональда Трампа. До того ж радник чеського прем’єра з питань національної безпеки Гінек Кмонічек — колишній посол у США.
Що зараз відбувається із так званою «Чеською снарядною ініціативою»? Вона триває у якійсь формі чи це вже історія? Чому все набуло саме такого вигляду?
«Чеська снарядна ініціатива» — величезний успіх попереднього уряду, який мав колосальний вплив на обороноздатність України — триває. На мій погляд, проблема не в тому, що нинішній уряд не хоче відправляти Україні боєприпаси. Проте це був однозначний і гідний захоплення успіх минулої влади. А нинішній уряд у межах передвиборчої боротьби критикував будь-які здобутки попередників, включно зі снарядною ініціативою.
Тож це була радше прагматична та «технологічна» критика. Вони буквально вирахували: якщо критикуватимуть снарядну ініціативу, якщо в цьому контексті говоритимуть про корупцію, «фінансування війни» чи «обкрадання пенсіонерів» — це принесе їм певні голоси. Це можна назвати цинізмом, але так вони, можливо, перетягнули частину виборців від переважно антиукраїнської партії SPD. До речі, остання на виборах, всупереч своїм очікуванням, зазнала повного фіаско.
З боку партії ANO це не є чимось антиукраїнським. Припускаю, що в ANO ще до виборів знали, що продовжуватимуть снарядну ініціативу, але мали зробити це так, щоб не розлютити певну частину своїх виборців. Отже, ініціатива триває, проте чеська держава безпосередньо до неї фінансово не долучається.
Що відбувається з чеським ОПК завдяки Україні?
Наскільки усвідомленим у Чехії є зв’язок між Україною та ренесансом вашої оборонної промисловості? Чи говорять про це медіа та люди і як це оцінюється?
Так, усвідомлюють, і це оцінюється дуже позитивно. Насамперед це стосується величезного успіху промислово-оборонного концерну CSG (Czechoslovak Group), куди входить Tatra Trucks, та його виходу на біржу, а також таких компаній, як COLT CZ, Aero Vodochody, STV Group, Sellier & Bellot, Explosia або PBS Velká Bíteš. Як і люди в будь-якій іншій країні, чехи дуже радіють, коли їхня промисловість сильна, а її вироби купує весь світ.
Те, що люди, на мою думку, не зовсім усвідомлюють — особливо ті, хто ставиться стримано до активнішої участі Чеської Республіки в допомозі Україні, — це те, що саме CSG виросла завдяки Україні й передусім завдяки постачанню артилерійських боєприпасів. CSG як одна з небагатьох компаній має закритий повний виробничий ланцюг артилерійських боєприпасів і є одним із найбільших їх виробників не лише в Європі, а й у всьому світі.
Завдяки ренесансу чеської збройової промисловості — переважно завдяки промислово-оборонному концерну CSG — капітал у значних обсягах акумулюється в суто чеських руках і на чеській території. Це дає змогу, поміж іншого, викуповувати чеські компанії у закордонних власників замість того, щоб капітал виводився за кордон через дивіденди.
На жаль, у публічних дискусіях на цьому не робиться достатнього акценту: здебільшого обговорюють лише моральну чи геополітичну площину, і рідко — економічну та власницьку. Люди мали б цінувати це більше. Насправді це одна з найбільших позитивних структурних змін у чеській економіці за останні 15–20 років.
Які спільні українсько-чеські проєкти в оборонній промисловості ти б зараз виділив як успішні або перспективні?
Насамперед йдеться про відкриття чеської виробничо-торгової філії U&C UAS українського виробника дронів DeViRo. Компанія U&C UAS випускає конструкційні двійники українських дронів Stork (Leleka) та MACE (Bulava) і пропонує їх світовим замовникам.
Величезним успіхом є системне та масове впровадження чеських штурмових гвинтівок CZ BREN 2 в українську армію та перенесення їхнього виробництва в Україну. Метою є повна локалізація виробництва.
Іншим проєктом є ліцензійне виробництво артилерійських боєприпасів калібру 155 мм в Україні під керівництвом чеської CSG. Початкова потужність виробництва становить 100 тисяч одиниць боєприпасів калібру 155 мм та 50 тисяч одиниць калібру 105 мм. У наступні роки виробнича потужність має значно зрости. Спочатку половина виробництва буде локалізована в Україні з метою досягнення 80% рівня самозабезпечення. Під час реалізації проєкту в Україну також буде перенесено виробництво компонентів підривачів. CSG надала ноу-хау та деякі важливі компоненти, тоді як виробничі верстати та приміщення є українськими.
Ще одним напрямом є постачання малих реактивних двигунів від чеської PBS Velká Bíteš — їх можна використовувати у різних ракетах або дронах. Крім того, PBS Velká Bíteš спільно з українською фірмою Ivčenko-Progress розробляє спільний двигун AI-PBS-350.
Саме галузь малих реактивних двигунів, яку представляють PBS Velká Bíteš та CSG через придбання сербської фірми MUST Solution, я б назвав найперспективнішою. Адже це практично єдині європейські компанії, які можуть масово виробляти малі турбореактивні та двоконтурні двигуни, що підходять для різних ударних засобів.
В Україні — як сьогодні, так і після війни — як і в усій Європі, буде попит на сотні тисяч таких ударних засобів. Завдяки українському досвіду та чеському внеску у вигляді малих реактивних двигунів може постати винятковий продукт у сфері озброєння великої дальності.
Ми бачили сильну підтримку від чехів у найважчі часи під час зимових обстрілів. А як загалом зараз ставляться чехи до України, українців та нашої війни? Чому громадська думка саме така?
Ви повинні усвідомлювати, що Чехія історично є дуже консервативною країною з великою недовірою до іноземців. Чеська Республіка розташована в центрі Європи, і через нашу територію в минулому проходило багато руйнівних воєн. Це певне «базове налаштування», з якого ми маємо виходити: мовляв, своє — це добре, чуже — це погано.
Звичайно, це змінюється і має змінюватися, але така вихідна позиція. Наприклад, Прага є дуже ліберальною та космополітичною.
Іншим важливим фактором є те, що, згідно з різними дослідженнями, приблизно десять відсотків чехів є більш-менш проросійськими — тобто близько мільйона жителів. Вони просто люблять Росію більше за Україну. І не варто забувати про дуже ефективну та продуману російську пропаганду.
А тепер про позитивне. Більшість людей підтримує Україну — незалежно від того, чи вони орієнтовані на цінності, чи на бізнес. Бо навіть ті, хто орієнтований на «бізнес», розуміють (і про це сказав Гінек Кмонічек, нинішній радник прем’єра з питань національної безпеки): що далі Росія від Чеської Республіки, то краще для нас. Це розуміє і нинішній уряд.
Серед цієї більшості панує захоплення та повага до українців за те, як вони вміють захищатися від Росії. Люди також розуміють: якщо Україна буде успішною та сильною, Чеська Республіка також буде успішною та сильною.
Дуже позитивним фактором є також українська міграційна хвиля до Чехії — у країні перебуває понад 600 000 українців, і вони суттєво допомагають ринку праці.
У будь-якому разі, Чехія в європейському порівнянні є швидше надпропорційно проукраїнською (кращою за Словаччину, Угорщину чи Австрію).
Ревізія чи продовження? Нова оборонна політика чеського уряду
А як змінилаcя політика уряду щодо національної безпеки? Чому Чехія не дотрималася зобов’язань перед НАТО щодо 2% ВВП на оборону?
Факт полягає в тому, що цього року Міністерство оборони отримає більше грошей, ніж минулого — а саме 154 мільярди чеських крон. Це відповідає приблизно 1,8% ВВП. Проте це на 21 мільярд крон менше, ніж пропонував попередній уряд, тому чеському оборонному відомству довелося відкласти деякі проєкти з модернізації — як-от закупівлю нових колісних бойових машин піхоти.
Загалом же інвестиції в оборону — включно зі спецслужбами, кіберобороною та іншими сферами — мають сягнути 186 мільярдів крон. Крім того, нинішній уряд включає до оборонних видатків і деякі інфраструктурні проєкти, наприклад ті, що покращують транспортування військ через нашу територію. Сюди ж належить закупівля 11 вертольотів H145 для Міністерства внутрішніх справ. За версією уряду, оборонні видатки таким чином досягають 2,1% ВВП. Звісно, опозиція бачить це інакше і звинувачує владу в «бухгалтерських трюках».
Показовим є те, що в транспортну інфраструктуру держава інвестує рекордні 169 мільярдів крон, що на 28 мільярдів більше, ніж за попереднього уряду. Міністерство внутрішніх справ (куди входить поліція, пожежники та, наприклад, програма MEDEVAC Czech, яка, з-поміж іншого, забезпечує медичну допомогу Україні) отримало на десять мільярдів крон більше порівняно з пропозицією попередників.
Нинішній уряд також є більш соціально орієнтованим — Міністерство праці та соціальних питань отримає на 40 мільярдів крон більше. Дефіцит чеського бюджету становить 310 мільярдів крон.
У будь-якому разі, всі великі збройові проєкти, розпочаті минулим урядом, триватимуть, і на них будуть виділені кошти. Йдеться про закупівлю багатоцільових винищувачів F-35, танків Leopard 2 A8 та бойових машин піхоти CV90.
Яким є бачення переозброєння Чехії від нової влади? Чи відбулася ревізія планів попереднього уряду?
Проєкти, затверджені минулим урядом, тривають. За словами нинішнього міністра оборони Ярослава Зуни, у бюджеті на 2026 рік закладені кошти на всі стратегічні та значущі проєкти. Крім того, як стверджує Зуна, оборонний бюджет зростатиме до 2031 року, щоб забезпечити фінансування всіх контрактів.
Проте відкладаються у часі закупівлі нових колісних бойових машин піхоти, додаткової роти танків Leopard 2 A8, а також інші заплановані проєкти, як-от закупівля важких гелікоптерів.
До речі, щодо чеського міністра оборони, який є номінантом від SPD (хоча і не є членом партії): він неодноразово заявляв, що у війні в Україні винна Росія, яка є агресором. Те саме заявляв і чеський прем’єр-міністр.
Які найцікавіші приклади кооперації Чехії з іншими країнами ти б виділив?
Якщо ви запитуєте про оборонну співпрацю, то її насправді дуже багато. Наразі я б обов’язково виділив партнерство між CSG та Polskа Grupа Zbrojeniowа (PGZ). Ця масштабна співпраця охоплює три ключові сфери. Перша — це спільне проєктування та виробництво сучасних двигунів для нового покоління дронів і ракет. Другий стовп — боєприпаси: компанії планують покрити всі ключові калібри для артилерії, танків та БМП. Третій пункт — розробка та виробництво різних наземних платформ на шасі Tatra. Нещодавно, наприклад, обидві фірми спільно представили мінний загороджувач Modular Mine Laying System на базі Tatra.
Співпраця CSG та PGZ має величезне стратегічне значення для обох країн і є найбільшою та найперспективнішою двосторонньою військово-промисловою кооперацією в Європі.
Надзвичайно перспективною є розробка та виробництво малих реактивних двигунів. Цю категорію представляють PBS Velká Bíteš (яка має іноземного власника) та CSG через свою сербську філію MUST Solution, яка розробляє малі двоконтурні двигуни, придатні для крилатих ракет.
Наприклад, PBS Velká Bíteš відкрила завод у Сполучених Штатах і постачатиме двигуни для американської фірми Zone Five Technologies, яка розробляє дешеві крилаті ракети для Пентагону.
Своєю чергою MUST Solution пропонує передові двоконтурні двигуни, які могли б стати основою для європейських крилатих ракет рівня американського Tomahawk або російської Х-101.
Також варто згадати діяльність COLT CZ у США (виробництво в Канзасі) або поглиблення співпраці з німецькою промисловістю у сфері виробництва танків та інших броньованих машин.
Чехи не вірять у війну, але досвід України враховують
А чи вірять взагалі в Чехії, що війна в Європі та на її території можлива? Чи чехи почуваються цілком безпечно, маючи «буфер» з України, Польщі та країн Балтії?
Ні, чеські громадяни не надто вірять у війну, і значна частина населення не вважає за потрібне виділяти більше грошей на армію. Власне, саме тому партія ANO перемогла на виборах. Єдине питання, щодо якого, на мою думку, існує певна згода і на чому акцентує нинішній уряд — це посилення протиповітряної оборони. Це має підтримку в чеському суспільстві.
Що стосується «буферних зон». Чехія справді почувається відносно комфортно завдяки тому, що Україна та Польща масово озброюються та інвестують у свої збройні сили. У людей також є відчуття, що якби російський напад і стався, він був би спрямований швидше на країни Балтії. Це знижує готовність певної частини населення витрачати кошти на «винищувачі та танки». У цьому Чехія певною мірою нагадує Австрію, яка не надто інвестує у свої збройні сили.
Отже, на думку більшості мешканців, загрози того, що на кордонах Чехії стоятимуть російські танки, не існує. Але бракує питання: чому цього не станеться? А саме завдяки силі та мужності українського народу, а також потужній польській армії. На жаль, як мені здається, не кожен чех це усвідомлює повною мірою.
Проте те, що більшість людей так чи інакше визнає — це, наприклад, загроза дронів, які можуть долетіти з Росії аж до нас. Тобто не повномасштабна війна, а певна повітряна атака — так.
Наскільки сьогодні чеські військові засвоюють уроки війни в Україні? Звісно, мова про роль дронів та зміну тактик наступу й оборони загалом.
Звичайно, все це ретельно відстежується та оцінюється. Гадаю, що на рівні Міністерства оборони, армії та експертної спільноти сучасний розвиток військової справи та значення дронів розуміють дуже добре.
Однак відбувається не «дронізація» всієї армії, а радше поява локальних осередків дронової революції. На рівні підрозділів і підготовки дрони використовуються дуже інтенсивно — наприклад, відпрацьовується штурм окопів за підтримки FPV-дронів. Крім того, у Чехії існує потужна спільнота волонтерів, які намагаються максимально перенести досвід з України в чеське середовище — не лише технічний, а й ментальний та організаційний. Тобто, насамперед те, як адаптуватися до темпів інновацій на полі бою та протистояти їм, як бути швидшим та інноваційнішим за противника.
Проте на стратегічному та інституційному рівнях ми відстаємо. Я б виділив насамперед надзвичайно ригідний, тривалий і повільний процес закупівлі озброєння. Причиною є ментальне та культурне налаштування — брак відчуття невідкладності як на рівні уряду та армійських бюрократів, так і на рівні всієї нації. «Війна далеко, і нас це не так стосується» — це базове налаштування позначається і на тому, як швидко та інтенсивно український досвід впроваджується в чеській армії. Але з таким ментальним блоком до війни стикалася й Україна. І все змінилося лише тоді, коли почали стріляти.
Які твої поради українській владі, експертам і журналістам щодо побудови найкращих відносин в оборонній сфері з нинішньою Чехією? Як усе сприймати, що пропонувати та як діяти?
Відповідь я окреслив вище. Нині прем’єром є «чеський Дональд Трамп». Тож не допоможуть розмови про моральні цінності, боротьбу добра зі злом чи слова про битву за свободу та демократію. Попередній уряд мислив саме так, нинішній — ні.
Сучасна Чехія вже не є «ентузіастичним прихильником» зразка 2022–2023 років. Тепер це прагматичний торговець. Але чеська оборонна промисловість, навпаки, дуже голодна до замовлень і співпраці — і Україна для неї є одним із найважливіших ринків та партнерів.
Це не охолодження до України, а перехід від «дарування» до «торгівлі та спільного бізнесу». Я б порадив уникати морального тиску і натомість зосередитися на бізнесі, співпраці та спільних проєктах. Саме так я б комунікував це і в чеських медіа: завдяки Україні чеські збройові заводи ростуть, капітал залишається вдома, створюються робочі місця, ви стаєте багатшими, а Росія залишається подалі від Праги. Це саме те, що чехи хочуть чути.
Хоч це і може бути важко прийняти, припиніть просити про «допомогу» і почніть пропонувати стратегічне партнерство в оборонній та цивільній промисловості. Чеські фірми цього хочуть, уряд це дозволить (якщо фінансування не йтиме з чеського бюджету), а громадськість це прийме, коли побачить економічну вигоду.
За матеріалами: militarnyi.com