Одразу після Великодня українці відзначають Поливаний понеділок — день веселощів, водних ігор та народних звичаїв. Саме в цей день юнаки бігають вулицями з посудинами, ємностями та іноді навіть кухонним начинням, наповненим водою, шукаючи, кого б змочити. Біля фонтанів, річок та озер справжні водні баталії розпочинаються з раннього ранку.
Поливаний понеділок 2026 року / © pexels.com
У 2026 році українці святкують Великдень 12 квітня, отже, Поливаний понеділок припадає на 13 квітня.
З давніх-давен люди вірили, що вода в цей день має цілющу силу: вона лікує, дарує щастя та очищає тіло й душу. Тому обливання водою було не просто розвагою, а своєрідним ритуалом позбавлення від усього негативного. Цікаво, що подібні звичаї існують не лише в Україні — у Чехії, Угорщині, Польщі та Словаччині також відзначають водні ігри після Великодня.
У давні слов’янські часи кожен день після Великодня мав свою назву та особливе значення: були і Поливаний понеділок, і Купалища, і Хороводниця. Кожен день надавав певний настрій і символіку. Історія Поливаного понеділка сягає ще часів Київської Русі; тоді святкування тривало три дні, а обливали не лише людей, але й предмети — для «святого» ефекту. З приходом християнства традиції дещо змінилися, але основний ритуал залишився: обливання водою часто виражало симпатію, особливо коли юнак обливав дівчину.
Про святкування писав навіть француз Гійом Левассер де Боплан: на Київщині у великодній понеділок чоловіки обливали жінок, а у вівторок ситуація змінювалася на протилежну. Раніше юнаки з відрами рано-вранці навідувалися до осель дівчат, а ті у відповідь дарували писанки — знак вдячності і, можливо, перший натяк на майбутнє кохання. У Сколівському районі дівчата могли «викупитися» писанкою, щоб уникнути обливання, а на Гуцульщині хлопці шукали заховані яйця — хто знайде, того обливали водою.
Ще одна стародавня традиція — відвідувати рідних: родичів, кумів, друзів, пригощати пасками та крашанками. Діти завжди були особливо активними гостями з власними подарунками. Весняне обливання з язичницьких часів мало глибокий релігійний зміст: воно символізувало очищення, сприяло гарному врожаю, викликало дощ, а часом навіть лікувало недуги.
Обливали не лише людей — воду використовували для худоби, птахів, коней та бджіл, щоб рік був вдалим. Хворих обливали особливою водою, а тих, на кого, на думку людей, навели порчу — теж обливали «для застереження». Вважали, що навіть облиті могили самогубців можуть «прикликати» дощ.
Правила святкування прості: не сумувати, не сваритися, не сидіти вдома, а святкувати разом. Не залишайтеся сухими — інакше день вважається втраченим. Домашні справи краще відкласти, алкоголь — під забороною, хоча іноді цим правилом нехтують.
У різних регіонах святкування має свої особливості. У Львові, наприклад, у Шевченківському гаю влаштовують справжнє свято з гаївками, веснянками та танцями. В Ужгороді обливання триває кілька днів: спочатку хлопці обливають дівчат, потім навпаки, а далі — як піде. На Поліссі хрещені батьки відвідують похресників з подарунками, а в інших регіонах діти несуть паски до хрещених батьків.
Поливаний понеділок — це не просто звичай, це день радості, веселощів та відчуття спільності, що об’єднує покоління українців протягом століть.
Source: tsn.ua