“Життя завмерло”: Зірка щиро про тяготи долі та рік змін

Наприкінці року артист Ігор Целип щиро поділився з «ФАКТАМИ» тим, яким видався для нього цей період — з випробуваннями, креативними здобутками, перервами, свіжими силами та важливими рішеннями. У розмові музикант розказав, як трансформувався, чого навчився, як війна позначається на його дорозі, чому родина є основною підтримкою та які задуми він прагне втілити в 2026-му.

«У Лондоні люди підспівували разом зі мною наші національні пісні»

— Рік наближається до завершення, яким він був для вас? З якими думками починали його і з якими завершуєте зараз?

ВІДЕО ДНЯ

— Цей рік був багатогранним — і складним, і цікавим, і корисним. Я розпочинав його з амбітними планами, із завзяттям більше творити, демонструвати свою музику, виступати. Протягом року траплялося чимало різних обставин — і позитивних, і непростих. Проте кожна з них чомусь мене навчила.

Мабуть, головне, з чим я зараз завершую рік, — це усвідомлення, що не все потрібно робити миттєво. Є момент для активності, є момент для відпочинку. І в цьому немає нічого поганого. Я став більш незворушним і впевненим у тому, що роблю. І вдячним — за однодумців, за досвід, за можливість продовжувати улюблену справу.

РЕКЛАМА

— Як змінилися за цей рік — як особистість і митець?

— Я став більш усвідомленим і зібраним. Став менше метушитися, більше прислухатися до себе. Як особистість збагнув, що важливо підтримувати гармонію, навіть коли все довкола нестійке.

Як митець — став більш відкритим. Раніше я більше думав про форму, про те, як це буде виглядати. А тепер для мене головне, щоб це було щиро. Адже коли ти говориш від душі, люди це відчувають. І тоді музика звучить інакше.

РЕКЛАМА

— Що нового відкрили в собі за цей період — можливо, якості чи сили, про які раніше навіть не підозрювали?

— Відкрив у собі витримку. І, ймовірно, здатність не здаватися. Були етапи, коли хотілося просто все припинити, але я збагнув, що потрібно рухатися далі, навіть якщо шлях не завжди легкий. Також я навчився сприймати обставини такими, як вони є. Не все можна контролювати, і це нормально. Інколи потрібно просто займатися своєю справою — і з плином часу все владнається.

— Чи вдалося реалізувати все, що запланували на початку року?

— Відверто кажучи, не все, що задумував. Але я навчився не переслідувати виконання всіх пунктів у переліку завдань. Були задуми, які втілилися навіть краще, ніж я розраховував, були й такі, що вирішив відкласти — як, наприклад, мій ресторан. Але я не сприймаю це як невдачу. Навпаки, це закономірний процес — щось відпускаєш, щоб звільнити місце новому. Натомість я продовжив складати музику, виступати, знайомитися з особистостями, які надихають. Я зробив прогрес у своєму творчому баченні, і це для мене основний здобуток. Адже не завжди важливо, скільки зробив, важливо, ким ти став у ході справи.

РЕКЛАМА

— Який епізод став для вас вирішальним або найяскравішим за цей рік?

— Пам’ятних епізодів було дуже багато. Один з них — виступ у Лондоні, коли люди підспівували разом зі мною наші народні пісні. Це було надзвичайно емоційно. У той момент я по-справжньому відчув, як міцно нас об’єднує музика. А вирішальним був момент, коли вирішив призупинити діяльність ресторану, щоб більше зосередитися на мистецтві. Це рішення було складним, але воно подарувало мені свободу та нову наснагу. Я усвідомив, що зараз хочу присвятити максимум саме музиці.

“Я став спокійнішим і впевненішим у тому, що роблю”, – говорить співак

«У музиці з’явилося більше істини»

— Як війна вплинула на вашу творчість і сприйняття світу?

— Війна значно змінила мій погляд на буття і творчість. Ти починаєш більше дорожити звичайними речами: можливістю бачити близьких, бути вдячним за мирний день, мати можливість співати. У музиці також з’явилося більше щирості. Тепер я сприймаю кожен виступ як щось важливіше, ніж просто сцену. Це засіб підтримати людей, подарувати їм частину енергії, віри, нагадати, що ми всі єдині. Я бачу, як це необхідно людям, і це мене окриляє.

— Ви неодноразово говорили, що родина для вас — опора. Як вони допомагають триматися й не втрачати душевний спокій?

— Родина — це мій стрижень. Мої мати, батько, брат — це ті особистості, без яких я не був би тим, ким є зараз. Мама — справжній герой. Вона щодня робить надзвичайні речі, піклуючись про мого брата. Її сила і турбота — це те, що надихає мене прямувати вперед. Батько — приклад старанності та стабільності. Коли стає важко, коли сумніви чи стомленість навалюються, я згадую про них. І миттєво розумію, що не маю права опускати руки. Їхня підтримка завжди поряд, навіть якщо ми далеко один від одного.

— Можливо, є нові проєкти, які ви розпочали цього року та плануєте розвивати?

— Так, цьогоріч ми ініціювали проєкт «Танці Лондон» — і я дуже радий, що він отримав позитивний відгук у людей. Перші три заходи вже відбулися, і кожен із них засвідчив, наскільки українцям тут, у Лондоні, потрібен простір для зустрічей. Для мене цей проєкт — не просто розваги. Це про товариство, про єдність, про підтримку одне одного далеко від Батьківщини. Ми вже розмірковуємо, як вдосконалити формат: додати нові задумки, запросити більше виконавців, зробити події ще більш незабутніми.

— Цього року ви активно виступали — у Великобританії та Європі. Який концерт чи благодійний захід найбільше запам’ятався?

— Найбільше запам’ятався виступ у Римі. Тоді прийшло стільки людей, що ми насилу всіх розмістили, — це був повний аншлаг. Люди стояли, сиділи, просто намагалися бути всередині, щоб розділити цей вечір. Ми разом співали, сміялися, журилися. А головне — нам вдалося зібрати дуже багато коштів на допомогу Збройним силам України. Це був виступ Юліка, Андрія Заліска та мій — і це саме той епізод, який я збережу в пам’яті надовго.

— Які завдання чи заповітні бажання хочете втілити до завершення року та перенести на наступний?

— Зараз хочу сконцентруватися на тому, щоб розширити «Танці Лондон»: розвинути проєкт, із новими форматами, артистами та ідеями, щоб українці в Лондоні отримували ще більше позитиву та солідарності. Також планую закінчити кілька нових композицій і розпочати проєкт з відродження української пісні. Дуже хочу, щоб наступний рік став періодом прогресу — і творчого, і особистого.

— Які пісні або творчі об’єднання чекати від вас найближчим часом?

— Наразі працюю над проєктом, який давно виношую. Це реставрація українських пісень — тих, з якими ми всі зростали. Хочу надати їм нове звучання, проте зберегти їхню самобутність. Веду перемовини з артистами, з якими бачу можливі колаборації. Сподіваюся, вони приймуть мою пропозицію, і ми створимо дійсно щось унікальне — щось, що збереже нашу українську ідентичність, але звучатиме сучасно.

Раніше артист поділився з «ФАКТАМИ» тим, що проводить уроки вокалу для українців у Лондоні.