Фото: pexels.com (ілюстративне)
Корупційний інцидент в «Енергоатомі» прогресує. Кабінет міністрів завчасно зупинив діяльність наглядової ради та зобов’язав Міністерство економіки невідкладно сформувати новий її склад для ревізії роботи акціонерного товариства (АТ). Паралельно має стартувати всебічна перевірка у всіх значних державних підприємствах, зокрема, «Нафтогазі», «Укроборонпромі», «Укрзалізниці», «Укпошті», державних банках.
Окрім аудиторської служби, у процесі також мають брати участь наглядові ради. Звичайний громадянин про наглядові ради знає небагато. Хіба що там можливо отримувати 3 мільйони гривень на рік, як заробляє в «Укрзалізниці» Сергій Лещенко. Або 908,3 тисячі гривень на місяць, як отримав за травень цього року в «Енергоатомі» Тимофій Милованов, котрий нині вже склав свої повноваження.
Що це за установа і наскільки вона дієва, вивчала журналістка Коротко про.
Щоб зменшити політичний вплив
Задум утворення наглядових рад як органів незалежного управління державними підприємствами співвідносять з так званою корпоративною реформою, котру в 2015 році ініціював президент Петро Порошенко. У червні 2016-го був прийнятий Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління об’єктами державної та комунальної власності”, що наказав утворювати наглядові ради в державних унітарних підприємствах та господарських товариствах, у статутних капіталах яких 50%+ акцій належать державі, а також активи яких за минулий рік перевищували 2 млрд грн, а чистий прибуток – 1,5 млрд.
Остаточно процедуру формування наглядових рад було ратифіковано у 2017-му. «Державні компанії – це бізнес, а не політика, отже ми повинні скоротити політичний вплив на них. Наглядові ради якраз і мають це зробити», – заявив тоді перший заступник міністра економіки Максим Нефьодов. Однак мова йшла не тільки про свободу бізнесу від політики, але і про незалежний контроль за діяльністю компаній.
Борис Кушнірук. Фото: facebook.com/boris.kusniruk
– Уявіть, що у підприємства декілька тисяч акціонерів. Яким чином вони можуть відстежувати дії та рішення, які приймаються керівництвом? По суті ніяк. Тому вибираються уповноважені особи, яким доручається контролююча функція – це і є наглядова рада, – пояснює економіст Борис Кушнірук.
До складу ради зазвичай входять як представники найбільших акціонерів, так і незалежні члени, які повинні захищати інтереси міноритарних – невеликих – власників акцій. Своїх представників має і держава.
Після скандалу в «Енергоатомі», де 100% акцій у власності держави, деякі аналітики почали ставити під питання корисність наглядових рад в таких АТ.
– Є правління компанії, є один великий акціонер – держава. Нагляд за роботою правління вона може забезпечити лише через профільне міністерство. Але це не зовсім те, чим воно повинно займатися. Міністерство повинно визначати загальну політику, а не контролювати поточне управління, затверджувати кошториси, інструкції, погоджувати певні процедури. Тому ці функції поклали на наглядові ради, – пояснює Борис Кушнірук.
Винагорода плюс відшкодування витрат
Відповідно до постанови Кабміну від 10 березня 2017 року, чисельність членів наглядової ради у публічних акціонерних товариствах не може бути меншою ніж 5 осіб і не більшою 11 персон. У невеликих компаніях та установах має бути мінімум 3 особи, у державних банках – 7 осіб. Кандидати можуть затверджуватися на загальних зборах шляхом кумулятивного голосування, для державних банків обов’язковий конкурсний відбір. Повноваження надаються на три роки, але цей термін може продовжуватися.
– Головний критерій – в раду повинні обиратися експерти, які мають досвід у конкретній галузі. Не просто здобутки прожитих років, а саме професійний досвід з практичними знаннями, – акцентує Борис Кушнірук. – Те ж саме відноситься і до представників держави. Їх розглядають в ролі незалежних експертів, які відстоюють інтереси не влади, а громадян. Така ідея була у розробників закону.
Представники держави – це, зазвичай, чиновники, які в наглядових радах перебувають на громадських засадах, тобто не отримують грошей. На таких же правах можуть працювати й інші незалежні члени ради, однак більшість вибирають гроші. За законом це зветься винагородою.
Три мільйони гривень на рік, що їх заробляє в «Укрзалізниці» Сергій Лещенко, аж ніяк не рекорд. Згідно з відкритими відомостями, за 2023 – 2024 роки чотири члени наглядової ради «Нафтогазу» отримали по 8 мільйонів гривень кожен. У банках винагорода може досягати 800 тисяч гривень на місяць. До винагороди передбачені надбавки і відшкодування витрат – на відрядження, транспорт, зв’язок, засоби зв’язку і навіть комунальні послуги, якщо такий пункт внесено в статут товариства.
А досвід, виявляється, в мінусі
Експерт говорить, що великі для звичайного українця гроші закладалися з розрахунку на іноземних фахівців, котрі не будуть працювати за одну-дві тисячі доларів, однак такі ж самі виплати отримують і наші співвітчизники.
– А якщо взяти до уваги, що одна людина може бути членом двох і більше наглядових рад, то виходять непогані суми, – констатує економіст. – Я знаю випадки, коли буквально змагалися за «вигідні» місця. Інша справа, яка потім віддача. І якщо все добре виглядає на папері, то на ділі до наглядових рад приходять особи, в тому числі й іноземці, з різним рівнем професіоналізму. Або зовсім без досвіду у сфері, яку беруться контролювати. Коли людина отримує велику винагороду, вона, звісно, буде показувати, що старається, цікавиться, працює, приїздить на засідання або підключається онлайн. Ззовні це виглядає добре, а по суті – не дієва, а формальна історія.
Аналітик наводить як приклад того ж Сергія Лещенка.
– В «Укрзалізниці» він відповідає за антикорупційний напрямок, але щоб усвідомити, з чим боротися, треба знати зброю супротивника. Зважаючи на те, що журналіст ніколи не мав досвіду корпоративного управління і процедур, які з цим пов’язані, то навіть за великого бажання він не зможе їх правильно оцінити.
Зараз Тимофію Милованову дорікають, що він так легко пішов з наглядової ради «Енергоатому», а перед тим закривав очі на те, що там діялося. Сам він все спростовує, скаржиться, що раді не давали нормально працювати і гальмували її, не обравши п’ять членів для легітимності.
На думку Бориса Кушнірука, зовнішні управлінці дійсно не були обізнані у внутрішніх корупційних махінаціях. Операція НАБУ тривала, як відомо, 15 місяців, і якби щось було, то десь би виявилося.
– Тут знову виникає питання професіоналізму. Корупція базувалася на закупівлях, а це дуже специфічна сфера, на якій треба знатися і мати досвід, щоб збагнути, де є порушення і зловживання, – зауважує Борис Кушнірук.
«Годівниці», «соросятниці», синекури для «нової шляхти» – як тільки нині не називають наглядові ради. В соцмережах лунають заклики закрити «лавочку», що не виправдала себе і дуже дорого коштує. Водночас, є і захисники інституції, запозиченої з європейського досвіду.
– Чи потрібні наглядові ради? Я вважаю, що так. Бо немає механізму нагляду з боку чиновників за поточним режимом діяльності компаній. Щодо результативності наглядових рад, то ми ще далекі від позитивної оцінки. Потрібно її напрацьовувати, – підсумовує наш експерт.
Источник: kp.ua