Рідні, друзі та кохані проводжали в останню путь старшого сержанта з Нікополя Ігоря Матвєєва . Його поважали всі – і командири, і побратими. Він був людиною порядку, ініціативи та сили духу. Йому назавжди 55 років, повідомляє міська рада.
ВІДЕО ДНЯ
«Ігор захоплювався стрільбою – займався стрільбою, неодноразово займав призові місця на змаганнях. Служив у армії в ракетних військах, керував транспортним засобом для перевезення балістичних ракет, отримав звання «професійного водія». Після служби повернувся до рідного міста, 25 років пропрацював на Нікопольському заводі феросплавів, у цеху з виробництва феросплавів – ремонтником. Був активним членом незалежної профспілки, завжди захищав права трудового колективу, брав участь у спортивному житті підприємства. Колеги згадували його як надзвичайно добру, порядну, надійну та справедливу людину. У Ігоря були «золоті руки»: він самостійно робив ремонт, меблі, поєднуючи практичність з художнім смаком. Він захоплювався автомобілями. Для Ігоря найбільшою цінністю була сім'я. «Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком і дідусем, який безмежно любив свого онука», – йдеться у заяві.
З початком повномасштабного вторгнення Ігор Матвєєв, не вагаючись, добровольцем вступив до лав Збройних Сил України. З 3 березня 2022 року він перебував у складі стрілецького батальйону, де був старшим сержантом та командиром стрілецького відділення.
«У нього був позивний «Матвій» – на честь улюбленого онука. Але товариші найчастіше називали його просто «Ігорочик», бо він завжди був поруч, завжди допомагав, завжди заступався за всіх. Одного разу під час штурму він був поранений і отримав струс мозку, але відмовився від евакуації та залишився на позиції сам, щоб не залишати товаришів без прикриття. Лише наступного дня його евакуювали, і після лікування він повернувся на фронт», – пишуть його земляки.
РЕКЛАМА
За відданість службі та особисту мужність Ігор неодноразово був нагороджений командуванням та Міністерством оборони України: Хрестом Військ територіальної оборони, медаллю «За жертву крові в боях за волю України», пам'ятним знаком «Захиснику Гуляйполя», іменним годинником від командувача Військ територіальної оборони Збройних Сил України. 17 вересня 2025 року він загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Гуляйпільське Запорізької області. У Ігоря залишилися дружина, син, онук, батько та брат.
Раніше «ФАКТИ» писали про загибель у бою під Покровськом 24-річного стрільця з Вінницької області.
РЕКЛАМА
Джерело