На початку ночі 19 серпня ворог випустив по Полтавщині 250 безпілотних літальних апаратів, 4 балістичних та 5 крилатих ракет. Обстріл торкнувся Кременчука та Лубенського району. Переважна кількість цих повітряних об’єктів націлювалась на постраждалий не раз Кременчук. Жодного разу від початку повномасштабного наступу Лубенський район не зазнавав подібного жорстокого обстрілу. Метою росіян став один з виробничих об’єктів на газотранспортній мережі України.
Народна депутатка Анастасія Ляшенко, яка мешкає у Лубнах, розповіла “ФАКТАМ”, як вона з малим сином на руках серед ночі шукала сховок.
Два ходи з різних боків: який вибрати вночі?
— Я прокинулась невдовзі після опівночі через огидне гудіння “Шахедів” над моєю багатоповерхівкою, — повідомила Анастасія. — У цю мить почула вибух недалеко. Вийнявши дволітнього хлопчика з-під ковдри, як стояла, у піжамі, вибігла на сходову площадку.
ВІДЕО ДНЯ
Увімкнула мобільний. Дивлюся — на Лубни безперервним потоком прямують ударні безпілотники. Збагнула, що треба терміново знайти захисне місце. Бігом повернулася в квартиру, схопила якісь речі та ключі від авто. Дитина, звісно, у шоку, не усвідомлює, що відбувається.
Спочатку планувала сховатися у підвалі нашого будинку, проте згадала, що при влучанні він зруйнується, наче картковий будиночок. Я дуже боюся підвалів.
РЕКЛАМА
На щастя, цієї ночі моє авто ніхто не заблокував, і я змогла швидко виїхати із двору. Але куди прямувати? Неподалік від мого будинку розташована старовинна адміністративна будівля. Знаю, що в її підземному приміщенні облаштоване велике надійне сховище.
Дзвоню керівнику Лубенської районної військової адміністрації Сергію Сіряченку, упевнена, що він не спить. Він негайно відмовив мені в цій ідеї, оскільки щойно отримав інформацію про можливість удару по адмінбудівлях. Порадив їхати в четверту гімназію. Це трохи далі. Без машини бігти б туди близько 20 хвилин. З авто дістались пустими вулицями за три-чотири хвилини.
Анастасія ЛяшенкоРЕКЛАМА
Було дуже страшно, бо вибухи лунали без упину. Я зачинила вікна, щоб слабше чути ці звуки. Ще ніколи не бачила, щоб мою дитину так трясло. Під час подорожі вигадую малому пригодницьку казку, щоб якось відвернути його увагу від ситуації. В очах у нього справжній жах.
Приїхали до гімназії. Орієнтуватися на незнайомій землі вглибі ночі, та ще в стан паніки, надважко. Світло фар висвітило велику табличку з написом “укриття” на дверях підвального приміщення, де, як зрозуміла, можна втекти від загрози. Двері, природно, замкнені. Ніде нікого. А вибухи лунають…
Набрала Сіряченка, описала ситуацію. Він грубо лається: “Зараз їх розбурхую”.
Ми з Давидком сидимо в машині. У нього замерзли ніжки, бо я винесла його на руках, забувши про взуття. Зняла з нього светр та загорнула ноги.
Минає десь десять хвилин, навколо як і раніше нікого. І раптом такий вибух, що нашу машину штовхнуло. Потім дізналася, що “Шахед” врізався біля лікарні, за кількасот метрів від нас. Мене охопила паніка. Я перелякалась і розплакалась. Знову дзвоню керівнику району. “Директорка повідомила мені, що там все відкрито”, — чую у відповідь.
РЕКЛАМА
Так де ж відчинено, якщо я стою перед замкненими дверима з вивіскою “укриття”?
Раптом бачу: увімкнули світло біля входу в гімназію та з середини виходить жінка. Вона каже мені, що їх сховок… з іншого боку, а та табличка, мовляв, для… учнів. Я, звісно, не стрималася і висловила їй усі думки на цей рахунок.
У підсумку, нас провели через усю школу на інший вхід. Сховище в підвалі будівлі справді надійне. Воно просторе, але без вентиляції там стояв страшний запах фарби, їм щось фарбували, мабуть, для звітів. Тому всі, хто в ньому “ночував”, періодично мусили підніматися догори, щоб здихати свіжого повітря.
Укриття в підвалі гімназії
Читайте також: Війна і зачинені двері: чому більшість укриттів у Полтаві залишаються недоступними?
Напружено перечекали ми там “шахедну” атаку на газотранспортний об’єкт. На щастя, ми залишилися живі, але жах перенесли значний. За попереднім даними, жертв немає. Проте руйнувань дуже багато. Мій знайомий, працівник цього об’єкта, сказав, що тепер йому некуди йти працювати.
У сховищі на підприємстві, обстріляному роєм дронів, завалився вхід
— Голова Лубенської районної військової адміністрації Сергій Сіряченко повідомив, що в межах підприємства немає жодного цілого приміщення, — продовжує Анастасія Ляшенко. — Лише чудом не постраждали люди, що знаходились в укритті на цій території. В ньому обвалився вхід, і туди проникнув запах газу через витік. Якби не аварійний вихід, це стала б братська могила.
На жаль, наше ППО не змогло вберегти стратегічний енергетичний об’єкт. Дрони падали на нього, немов каміння з неба. Влучання фіксувалися без перерви. Загалом цілеспрямовано на одну точку націлили 50–60 “Шахедів”. При цьому більшість їх тепер летить швидко і безшумно, оскільки ворог навчився їх придушувати.
Фахівці на місці докладають усіх зусиль, щоб усунути наслідки масового удару.
Карта руху шахедів та ракет на Полтавщині 19 серпня
Ця ніч — ще один значний сигнал для нас усіх, що укриття мають будуватись не для формальності, не для звітності, а для реального захисту людей. З дотриманням усіх технічних норм. А також нагадування для представників як влади, так і громадянського суспільства тих населених пунктів, котрі, можливо, досі не зазнали стільки масованих ударів, суттєво звернути увагу на запобіжні заходи. Влада має знову активізувати всіх, хто відповідальний за підтримання сховищ, попіклуватися про їх доступність та все інше, пов'язане з цим. Поширити інформацію про їх місця знаходження до кожної деталі, навіть з розміщенням відомостей у кожній парадній.
Читайте також: «Після влучання „Шахеда“ в наш дім ходимо до сховища»: відомий актор Андрій Ісаєнко про випробування під час великої війни
З власного досвіду раджу: мати приготовану «тривожну валізу», котрі ми збирали на старті війни, а потім забули про них. Щоб після подібних обстрілів все найпотрібніше було під рукою. Треба обов’язково з'ясувати, яке із надійних укриттів найближче до нас, як до нього дістатися пішки чи машиною.
Трохи заспокоюсь — займуся питанням цих сховищ. На законодавчому рівні відповідальність за їх відсутність достатня, гадаю.
Кременчук після масованої російської атаки
Не знаю, що ще потрібно, щоб усі усвідомили: війна тут надоліжно. А ті начебто «миротворці», що говорять про «умиротворення» кривавого режиму за рахунок українських територій з широкими посмішками, реально не на стороні правди. Далі можете самостійно підібрати слова їм на адресу…
P. S. Офіційно досі не названо об’єкт біля Лубен, по якому вдарили 19 серпня. Проте, відповідно до даних видання «Кореспондент.net», саме там розташована компресорна станція «Лубни» на магістральному газопроводі «Шебелинка — Диканька — Київ», що підтримує тиск для транспортування природного газу. Цей газопровід — важлива ланка газотранспортної мережі України, яка забезпечує постачання газу з родовищ Харківщини до споживачів Київщини та інших областей.
Можливо, удар був відповіддю на нещодавні удари ЗСУ по нафтопроводу «Дружба».
Раніше «ФАКТИ» розповідали, кого та чому не впускають у бомбосховища під час обстрілів, чи це правомірно та куди подіти скаргу.
Фото надані Анастасією Ляшенко та з відкритих джерел