Верховна Рада ухвалила законопроект № 12414, який вносить зміни до Кримінально-процесуального кодексу України, зокрема, шляхом посилення повноважень Генерального прокурора та регулювання «термінових» обшуків. Хоча законопроект містить корисні елементи, його виконання викликає занепокоєння щодо незалежності антикорупційних органів та потенційного посилення прямого контролю в системі правосуддя. Чи може це означати регрес у судовій реформі? Богдан Коваль, адвокат LESHCHENKO & PARTNERS з досвідом у кримінальному праві та злочинності «білокомірців», ділиться своїми думками.
Щорічно передплачуйте 6 випусків Forbes Україна з інформативним контентом, рейтингами та аналітикою від 1350 гривень .
22 липня Верховна Рада схвалила законопроект № 12414, який вносить зміни до Кримінально-процесуального кодексу України (КПК) разом із кількома іншими законами. Незважаючи на заявлену мету покращення розслідування зникнень під час воєнного стану, фактичний текст документа значно довше містить положення, які викликають професійні побоювання. Тим не менш, він також містить деякі обнадійливі показники.
Негативний показник
По-перше, варто зазначити виняткову концентрацію повноважень у руках Генерального прокурора . Законопроект надає йому виключні повноваження:
Популярна категорія Інновації Дата 24 липня «Київстар» втретє подав заявку до Антимонопольного комітету України на купівлю Tabletki.ua. Які шанси? Forbes Україна дізнався нові подробиці потенційної угоди
- затверджувати клопотання про продовження термінів досудового розслідування;
- вирішити юрисдикційні спори між НАБУ та BEB;
- самостійно призначати прокурорів у кримінальних справах, включаючи передачу справ з юрисдикції НАБУ іншим органам;
- домовлятися про укладення угод про визнання вини у справах про корупцію без участі прокурорів САП.
Як наслідок, Спеціалізована антикорупційна прокуратура фактично втрачає свою незалежність , перетворюючись на підрозділ Генеральної прокуратури, позбавлений автономної процесуальної ролі. Це не лише підриває незалежність антикорупційних розслідувань, але й ставить під сумнів ефективність антикорупційної системи, розробленої протягом багатьох років за допомогою міжнародної співпраці.
Є й позитивні аспекти
Вартим уваги позитивним аспектом є ініціатива щодо вирішення питання так званих термінових обшуків . Бізнес-захисники та правозахисники постійно зазначають, що практика проведення обшуків без ордера слідчого судді перевищила винятки та стала нормою.
Положення законопроекту № 12414 свідчать про те, що автори мали на меті обмежити можливість проведення термінових обшуків у кримінальних справах, де метою є життя та здоров'я особи.
Законопроект вносить зміни до частини 3 статті 233 Кримінально-процесуального кодексу, передбачаючи, що:
«Слідчому, дізнавачу або прокурору дозволяється за ухвалою слідчого судді входити до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних ситуаціях, пов’язаних із збереженням життя, запобіганням безпосередній загрозі здоров’ю, статевій свободі чи особистій безпеці, або під час безпосереднього переслідування осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів, передбачених статтями 112, 115–119, 121, 122, 124, 127, 129, 135, 136, 146, 147, 149, 152–1561, 258, 2581 та 259 Кримінального кодексу України, або у випадках, коли потрібне термінове вилучення чи збереження доказів, пов’язаних із такими злочинами».
Тим не менш, виконання виглядає юридично недосконалим . Залишається незрозумілим, чому законодавець вибірково обрав конкретні статті Кримінального кодексу, які виправдовують проведення термінових обшуків. Перелік не охоплює всі правопорушення, метою яких є життя чи здоров'я особи.
Наприклад, з незрозумілих причин автори законопроекту пропустили правопорушення, передбачені, серед інших, статтею 348 Кримінального кодексу – погрози життю співробітника правоохоронних органів, статтею 348-1 – погрози життю журналіста.
Крім того, формулювання цього положення загалом суперечить статті 30 Конституції України, яка чітко визначає підстави для проникнення до житла. Ці підстави не можуть бути звужені положеннями процесуального права без відповідних конституційних змін. З огляду на те, що його положення мають пряму дію, правоохоронні органи продовжуватимуть дотримуватися Основного Закону в цьому відношенні.
Водночас, законодавець перевищує конституційну норму в частині цієї статті, яка передбачає одну з підстав для проникнення в житло без судового рішення – «необхідність термінового вилучення або збереження доказів, пов’язаних із такими злочинами». Тоді як Конституція дозволяє такі дії виключно з метою захисту майна, що не завжди рівнозначно терміну «доказ». Таким чином, законодавець суттєво порушив принципи юридичної техніки та юридичного тлумачення.
Підсумовуючи, питання, хоча й визнане, залишиться невирішеним . Тим не менш, напрямок законодавчої ініціативи — визнання проблеми та прагнення до її врегулювання — слід розглядати позитивно.
А як щодо розширення кадрових повноважень Генерального прокурора?
Розширення кадрових повноважень Генерального прокурора є особливо значним: на період воєнного стану йому надаються повноваження призначати прокурорів без конкурсних процедур.
На одному