Вода життєво важлива для нашого існування, проте понад 96% рідкої води на Землі міститься в океанах, і вона має такий високий вміст солі, що її не можна пити, повідомляє Ukr.Media.
Солона морська вода не втамовує спрагу, а надмірне споживання може навіть призвести до смерті через зневоднення.
Але якщо солона вода — це все ще вода, чому її не можна пити?
Пояснення досить просте: солона вода просто занадто солона для наших нирок.
Як повідомляє Національне управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA), приблизно 3,5 відсотка морської води за вагою складається з розчиненої солі. Якби всю сіль в океанах видобули та розподілили по всій суші Землі, отриманий шар солі піднявся б на понад 166 метрів — це можна порівняти з висотою 40-поверхової офісної будівлі, знову ж таки, за даними NOAA. Солоність морської води занадто висока для безпечної переробки людиною, оскільки нашим клітинам потрібна вода «у відносно чистому вигляді», — заявив Роб ДеСалль, куратор Інституту порівняльної геноміки Саклера в Американському музеї природної історії в Нью-Йорку.
«У більшості тварин нирки фільтрують домішки з води», – пояснив ДеСаль виданню Live Science. «Коли ви вживаєте солону воду, ви отримуєте значну кількість солі, яку ваш організм повинен вивести».
Це виведення відбувається у вигляді сечі, яку нирки виробляють, розчиняючи домішки в надлишку води, а потім направляючи її до сечового міхура для виведення. Однак, згідно з Національним управлінням океанічних і атмосферних досліджень, нирки можуть виробляти лише сечу, менш солона, ніж людська кров, тоді як солона вода має більш ніж утричі більшу концентрацію солі, ніж зазвичай у крові. Отже, на кожну склянку солоної води, яку ви споживаєте, потрібно випивати щонайменше таку ж кількість прісної води, щоб допомогти вашим ниркам вивести всю цю сіль.
«Ви можете запитати: «Чому б просто не пити більше солоної води?» — каже ДеСаль. — «Але це призведе до ще більшої кількості солі, яку потім доведеться виводити додатковою водою. Тому солона вода ніколи не задовольнить вашу спрагу — вона може лише посилити її».
Деякі тварини можуть пити солону воду, то чому ми не можемо?
Тим не менш, деякі тварини в морських екосистемах мають адаптації, які дозволяють їм безпечно пити солону воду. Як зазначає Товариство Одюбона, морські птахи, такі як альбатроси, чайки та пінгвіни, які можуть тижнями залишатися в морі без доступу до прісної води, мають спеціалізовані сольові залози та канали в дзьобах, які фільтрують та виводять надлишок солі з води, яку вони ковтають, перш ніж вона потрапить до їхнього шлунка та кровотоку. Морські ссавці, такі як кити, дельфіни та тюлені, також еволюціонували, щоб процвітати в середовищах, де прісна вода є дефіцитною або відсутня.
«Морські ссавці розвинули унікальні ферменти та клітинні структури, які дозволяють їм виводити надлишок солі зі своїх систем», – зауважив ДеСаль. «Це ніби вони мають супернирки».
То чому ж люди не розвинули подібних рис? Чому люди — та й майже всі інші наземні тварини — еволюціонували, щоб споживати лише прісну воду, коли солона вода так вдосталь? Коли тварини сотні мільйонів років тому перейшли з давніх морів і почали адаптуватися до наземного життя, багато видів покинули прибережні середовища, багаті на солона вода. Численні наземні види, включаючи наших предків-приматів, зрештою адаптувалися до внутрішніх екосистем, де прісної води було вдосталь в озерах і річках, але джерела солоної води були рідкісними або взагалі відсутніми. Це, ймовірно, вплинуло на біологічну адаптацію до прісної води.
«Більшість наших предків не мали контакту зі солоною водою, незалежно від того, чи були вони тваринами загалом, приматами чи комахоїдними», – уточнив ДеСаль. «Таким чином, природний відбір удосконалив обробку прісної води, і наша фізіологія стала настільки тонко налаштованою, що будь-яке порушення від солоної води може бути шкідливим і небезпечним для нас».
Джерело: ukr.media