Фото: СБУ (ілюстративне)
У соціальних мережах тривають дискусії щодо того, чи справді журналіст Богдан Буткевич працює на ГУР Міністерства оборони, чи його роль дещо перебільшена. Варто зазначити, що саме відомство спростувало наявність такого співробітника. Тим часом дружина Богдана, Марина Данилюк-Ярмолаєва, заявила у Facebook, що її чоловік «працював фрілансером над проектами для ГУР на ворожій території».
Випадки позаштатних оперативників у спецслужбах рідко зустрічаються у публічному дискурсі, проте їхнє існування визнається. Наприклад, у червні цього року журналіст-розслідувач Денис Бігус зняв на відео зізнання у роботі з оперативним підрозділом СБУ на позаштатній основі.
Яку роботу це може охоплювати, і чим вона відрізняється від роботи агента? – дізнався журналіст Коротько .
Тотальне спостереження може залишитися в минулому, але співпраця залишається надзвичайно важливою
Протягом історії та в різних країнах спеціальні служби — секретні, оперативні, розвідувальні, детективні — залучали сторонніх осіб для допомоги у своїх операціях, надаючи цінну інформацію чи інші переваги. Ці особи офіційно не були внесені до списку штатних працівників, не отримували зарплату за свої висновки, але виконували конкретні місії та отримували відповідну винагороду — фінансову чи моральну.
У літературі таких осіб зазвичай називають «агентами», коли вони пов’язані з нашим боком, або «шпигунами» стосовно зловмисних дій супротивників. Однак не кожного, хто співпрацює зі спецслужбами, можна чітко класифікувати. За часів СРСР від нових випускників академії КДБ спочатку вимагалося завербувати двох працівників секс-бізнесу. Це міг бути будь-хто, від родича колгоспника, який стежив за інакодумцями, до інтелектуала з конструкторського бюро — шукача політичного гумору. Такі особи не відповідали шаблону агента, проте вони робили свій внесок у всепроникну мережу стеження за «будівниками комунізму». Хоча ті часи минули, співпраця цивільних осіб зі спеціальними службами залишається актуальною.
– Позаштатна співпраця може проявлятися як у відкритому, так і в прихованому вигляді. Відкрита співпраця передбачає виконання конкретних завдань особами, які можуть мати корисні знання для служби в певний момент, – пояснює військовий експерт та колишній співробітник СБУ Іван Ступак . – Це консультанти з різних питань, ІТ-експерти та навіть історики, які мають доступ до архівів.
Відомі фрілансери можуть отримувати тимчасові посвідчення на час виконання конкретного завдання. Саме такі документи від СБУ нібито допомогли фрілансерам (як стверджує відомство, колишнім) евакуювати з України колишнього депутата Київської міської ради Дениса Комарницького, якого НАБУ називає головою корумпованої злочинної організації. Подейкують, що після цього інциденту відомство провело комплексну перевірку фрілансерів, практично повністю їх ліквідувавши.
За радянських часів було багато «доносчиків». У той час жарти вимовлялися приглушеним тоном, але після розпаду СРСР їх почали озвучувати відкрито. Джерело: papik.pro
Це не набір персоналу; це практичний внесок
Прихована співпраця може набувати досить буденних форм. Наприклад, консьєрж може взяти на себе цю роль, якщо є підозри щодо того, що мешканці будівлі становлять небезпеку. Жінка знає всіх мешканців і може стежити за тим, хто кого відвідує та у що вони одягнені.
Новий сплеск інтересу до фрілансерів виник через скандал навколо мобілізації журналіста Богдана Буткевича. Фото: facebook.com/BogdanButkevych
– Розглянемо інший приклад: великий готель, де адміністраторка видає ключі, реєструє новачків та консультує щодо розташування ресторанів і доступу до басейну. Підходять двоє кремезних чоловіків з важкими сумками. Вони кремезні, татуйовані, виглядають байдужими, тягнуть багаж до свого номера. Вона повідомляє: «Миколо Миколайовичу, ось люди, які можуть відповідати наданому вами опису». Це не означає, що особу вербують; радше, вона пропонує допомогу. Незважаючи на запропоновані їй фінансові стимули, вона навряд чи проведе серйозну розвідувальну операцію. Тим не менш, вона може зробити цінний внесок у безпеку, – стверджує експерт.
Так само, як зазначає Іван Ступак, громадяни можуть надавати інформаційну підтримку, як відкрито, так і приховано, залишаючись поза лавами спецслужб. За словами відомого блогера, розробника безпілотних систем та експерта з повітряної розвідки Юрія Касьянова, саме так Богдан Буткевич допомагав ГУР Міністерства оборони:
«Я б не класифікував інформаційну роботу (IPSO) як «операції в тилу ворога». Навіть ті, хто розгортає ударні безпілотники глибоко на території Росії, не називають свої завдання таким чином. Операції в тилу ворога передбачають фізичне виконання дій на цій території», – написав він у Facebook.
Подібні операції проводить і супротивник. Ще до початку повномасштабної війни, влітку 2019 року, СБУ задокументувала діяльність позаштатної групи з близько двадцяти осіб, пов'язаних з російськими військами в Луганську. Ці добровольці-помічники окупантів займалися антиукраїнською пропагандою та збирали військову та соціально-політичну розвідувальну інформацію.
Куратор, легенда та таємний канал зв'язку
Коли йдеться про агентів та розвідку, завдання є складнішими, серйознішими та небезпечнішими. По суті, це передбачає збір інформації військового, військово-технічного, науково-технічного, а іноді й економічного та політичного характеру. Такі місії виконуються або професійними розвідниками, які вбудовуються в легітимні установи противника, або завербованими таємними агентами, яких відбирають на основі їхніх фізичних та психологічних якостей та проходять ретельну підготовку перед використанням у ризикованих ситуаціях. Кожен агент працює під керівництвом певного куратора, має створену легенду та використовує прихований канал зв'язку.
Источник: kp.ua