Що означає «Parole, parole»? Ці три прості слова за останні п’ятдесят років перетворилися на міжнародний символ — не для входу в облікові записи, а як іронічний вигук щодо кохання, де все вже було висловлено. Ця пісня, ймовірно, зустрічалася навіть тим, хто не знайомий з італійською поп-музикою. Вона відображає наш досвід — те, як ми чіпляємося за слова, навіть визнаючи, що вони часто можуть бути безглуздими, повідомляє Ukr.Media.
Цей музичний обмін репліками між жінкою, втомленою від нещирих лестощів, та чоловіком, який невпинно балакає, перетворився майже на театральну виставу у формі пісні. Весь твір побудований на грі контрастів: спокійний спів та мелодійне бурмотіння жінки на тлі плавних, але клішованих виливів чоловічих оповідань. Ця взаємодія полонила публіку по всьому світу.
Пісня вперше була представлена в Італії в 1972 році, і навіть тоді вона була не схожа ні на що чуте раніше.
Початок музичного монологу
1972 рік. Італія все ще резонувала з революційним духом 60-х, а італійська поп-музика переживала романтичний розквіт. Саме в цей час композитор Джанні Ферріо та автори текстів Лео Кьоцца та Джанні Бонкомпаньї створили пісню «Parole, parole» спеціально для незрівнянної Міни — поп-ікони, чий голос міг одночасно заспокоювати та розбивати серця. Партнером з нею був актор Альберто Лупо, який не співає, а говорить. Він втілює голос усіх чоловіків, які дають великі обіцянки, але мало що виконують.
Міна співає одночасно зухвало та ніжно про втому від порожніх слів. Лупо кидає компліменти в повітря, немов персонаж класичного чорно-білого фільму. Цей дует втілює всю повноту людських стосунків: пристрасть, скептицизм та іронію. Чарівність полягає в тому, що, попри відверті підтексти, композиція зберігає елегантне та інтелектуальне звучання. Італійці миттєво закохалися в неї. Однак це був лише початок.
Пісня, яка перейшла межі
Через рік після італійського дебюту, Франція отримала власне виконання «Parole, parole». На сцену вийшли дві легенди: Даліда та Ален Делон. Вона додала своєму виступу нотки трагедії, а він виконав свій самобутній кінематографічний баритон. Їхня версія перевершила оригінал за популярністю. Пісня перетворилася з простої музики на театральну виставу, радіопостановку, яка лунала в кафе, нічних клубах, автомобілях та кухнях.
Після цього світ почав перекладати «Parole, parole» різними мовами: іспанською, німецькою, японською. Цей діалог між нею, втомленою від порожніх запевнень, та ним, який невпинно балакучий, став універсальним. Бо незалежно від культури, кожне суспільство має своїх «спрячих балакунів» і «тих, хто втомився від слів».
Умовно-дострокове звільнення — спосіб життя
Протягом останніх п'ятдесяти років пісня еволюціонувала за межі простої ностальгії. Вона знайшла своє місце у фільмах, рекламі та театральних постановках. У 2000-х роках французька версія була показана в телесеріалі «Клан Сопрано», а ще пізніше — на показах мод. Вона витримала цифрову трансформацію, адаптувалася до нових медіа, але зберегла свою основну суть. Хоча «паролі» зараз тісніше асоціюються з кібербезпекою, у культурній пам'яті вони продовжують уособлювати щось глибоко людське: емоції, драму та невиконані зобов'язання.
«Умовно-дострокове скасування, умовно-дострокове скасування» стало орієнтиром. Люди включають назву пісні у повсякденні розмови, політики використовують її в дебатах, а журналісти цитують у заголовках. Вона служить засобом передачі: «Ви більше не можете переконати мене словами». Пісня стала мантрою для скептичної епохи.
Незважаючи на це, це не сприймалося як трагедія. Натомість це пропонувало розраду. Там не було гніву; лише прийняття втоми та гідність.
Чому «Умовно-дострокове звільнення, умовно-дострокове звільнення» залишається актуальним
Бо вона розповідає не про окрему пару, а про спільний досвід. Це пісня, яка стверджує, що можна бути красивим, красномовним і харизматичним, але якщо твої слова не перетворюються на дії, то вони просто… слова (умовно-достроково).
Музика мінімалістична, але водночас захоплива. Голоси контрастні, але гармонійні в діалогах. Найголовніше, що ці три слова втілюють усю суть: ми не довіряємо словам, доки вони не втіляться у щось відчутне.
Джерело: ukr.media