Фото: gettyimages.com
З моменту початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року, Європа організувала найбільшу систему гуманітарної підтримки для українців з часів Другої світової війни. Щоб надати притулок і захист нашим співвітчизникам, європейці почали облаштовувати спортивні зали, офісні приміщення та аеродроми як тимчасові оселі. Коротко про – про табори для переселенців в Європі та умови проживання там українців на даний момент.
Живіть стільки, скільки необхідно
«Табори для біженців» – це умовна назва, яка викликає асоціації з Палестиною та їхніми відомими та сумними таборами для переселенців, що існують вже майже півстоліття. У міжнародних документах використовуються інші терміни: reception centres (центри реєстрації), temporary accommodation facilities (тимчасові місця проживання), collective shelters (колективні притулки або центри спільного перебування) або temporary reception centres (тимчасові пункти прийому).
Їх можна умовно розподілити на чотири категорії:
- Прикордонні пункти – це перші місця, де переселенці проходять реєстрацію та отримують їжу, допомогу, проїзні документи.
- Транзитні центри – тимчасові споруди на декілька днів: спортзали, залізничні станції, переобладнані складські приміщення.
- Колективні центри – готелі, студентські гуртожитки, офісні будівлі, де можливо проживати тижнями чи місяцями.
- Довготривалі центри – муніципальні та приватні об’єкти, де перебування розраховане на місяці та роки.
В середньому українці можуть перебувати у приймальному центрі від кількох діб до трьох місяців. Згодом потрібно переїхати до муніципального помешкання або знайти квартиру самостійно. Але в цілому все залежить від держави: якщо в Німеччині три місяці – крайній термін, то в Польщі та Чехії терміни перебування можуть бути різними, а в Нідерландах їх можна продовжувати майже без обмежень.
Спочатку для центрів прийому біженців використовували вільні приміщення, розбивши їх на секції. Фото: rubikon.com.ua
Польща як приклад
Польща стала головним хабом для мільйонів українців. На кордоні в Корчовій українських переселенців у 2022 році приймав центр Hala Kijowska Młyny – колишній великий склад, перетворений на пункт прийому. Люди ночували на розкладних ліжках, отримували гаряче харчування та медичну допомогу. «Хала Кийовська» – типовий транзитний центр: перебування тривало 1–3 дні, потім усіх переселенців перевозили далі.
Кілька офісних споруд у Варшаві надали свої площі, щоб надати притулок жінкам і дітям. Офіси трансформувалися в кімнати, де мешкали переважно українці, але там також розміщували громадян інших країн, які мали право на проживання в Україні, наприклад, сирійців або афганців.
Цього року Польща повідомила, що з 1 листопада більшість колективних центрів розміщення українських переселенців працюватимуть лише для соціально вразливих груп населення: пенсіонерів, вагітних жінок, осіб з інвалідністю. Іншим потрібно знайти собі житло та роботу або оплачувати своє проживання та харчування у цьому таборі.
У Мазовецькому воєводстві в таборах для переселенців залишаються приблизно 3000 осіб, і близько 1000 місць вільні. Є табори у Варшаві, Кракові, Познані, Вроцлаві, Гдині, Гданську.
«Жили в самому серці Кельна»
Німеччина за три роки врегулювала безлад із переселенцями, перемістивши їх із наметових містечок на вокзалах та спортзалах у Landeserstaufnahmeeinrichtungen – офіційні центри прийому переселенців. Їх не вистачає, і уряд систематично виступає з ініціативою будівництва нових, оскільки до країни прибувають не тільки українці, але й шукачі притулку з інших країн. І так само систематично мешканці земель, де розташовані ці пункти прийому, виходять на акції протесту проти будівництва – німці не бажають надмірної кількості анклавів у своїй країні. Але проблема залишається: багато федеральних земель, наприклад Баден-Вюртемберг, перенаправляють нових переселенців в інші регіони – немає місць.
Умови та правила проживання в німецьких таборах для переселенців можуть різнитися: наприклад, у деяких центрах не дозволено перебувати з великими домашніми тваринами.
Через три місяці (максимум) проживання відбувається розподіл людей по муніципальним квартирам, які нагадують комунальні.
– Коли ми прибули до Німеччини, то потрапили до розподільчого центру, звідки нас одразу ж відправили до табору для переселенців, який знаходився в самому центрі Кельна, – розповіла Коротко про Юлія Савенка, жителька Мирнограда на Донеччині, яка разом із двома дітьми та мамою змогла виїхати з міста, яке постійно піддається обстрілам. – У таборі ми прожили близько двох тижнів, поки готувалися документи. Потім почався розподіл по різних містах – ми потрапили до міста Гайленкірхен, і нам відразу ж надали 3-кімнатну квартиру.
За словами співрозмовниці, табір для переселенців був облаштований досить добре.
– Двоповерхові будиночки на зразок модульних, туалет та душ загальні на поверсі, але чисті та доглянуті. У нашій кімнаті було 7 людей, всі з України, ми потоваришували. Діти спали на двоярусних ліжечках, у нас була невелика кухонька. Взагалі я знала, що до будинків у таборах переселенців поселяють людей різних національностей. Трохи хвилювалася, що житимемо поряд з тими, з ким не зможемо знайти спільну мову. Але в нашому будинку не було, наприклад, сирійців чи афганців, лише українці. Тому нам пощастило. Інші наші знайомі, які виїхали з Покровська, жили в наметовому таборі в полі, – розповідає Юлія. – У Гайленкірхені ми живемо у квартирі, яка знаходиться в одному блоці з двома іншими – там також проживають сім’ї з дітьми.
Інша наша співрозмовниця згадує, що приїхала до табору для переселенців у Млинах у Польщі, і їх розмістили у спортзалі, поділеному на невеликі житлові зони.
– Ми жили поряд з іракцями, які виїхали з України і мали посвідку на проживання у нас. У спортзалі постійно відчувався запах старої гуми та супу, яким нас годували волонтери, які приїжджали, або працівники цього центру. Майже місяць ми перебували там і постійно були чимось зайняті: оформленням документів, комусь потрібно було перекласти, пояснити, як куди дістатися. Діти бігали разом, подружилися, без знання мови спілкувалися без проблем – не знаю як. Потім ми отримали документи та змогли орендувати житло – у нас була «фінансова подушка», яку я ховала на собі та не знімала весь цей місяць, – поділилася Катерина Клімчук із Дніпра.
Більшості біженців і сьогодні доведеться провести у таборах до трьох місяців. Фото: rubikon.com.ua
“Табір – він і є табір”
Ще один переселенець з України, який представився Євгеном, розповів, що в німецькому таборі для переселенців на нього чекали дещо інші умови. Місто він не називає, але табір розташований в тій самій землі Баден-Вюртемберг, яка вже не в змозі приймати переселенців через нестачу місць.
– Ми проживали у справжніх контейнерах, меблів було обмаль – ліжко та столик-тумбочка на особу. Нас троє – я, дружина та дитина. Нам пощастило – до нас не підселили іноземців, а ось в інших «контейнерах» було змішання рас та національностей. Про конфлікти я не чув, але напруга відчувалася, оскільки всі по-різному ставилися до облаштування. Хтось приніс якісь килими в будиночок, комусь не сподобалося – але далі суперечки справа не зайшла, – каже Євген. – Табір – він і є табір. Ми відмічалися кілька разів на день, постійно заповнювали якісь анкети, щоб вийти за межі табору – потрібно було взяти перепустку. Ми пробули там місяць, потім нарешті до нас приїхали далекі родичі та забрали нас до себе. Перед цим ми знову заповнили безліч формулярів. Виявляється, ми не могли як переселенці приїхати до родичів відразу – лише через табірний етап. Зараз винаймаємо невелику квартиру, дитина відвідує дитячий садок, ми працюємо.
В інших країнах, які надають тимчасовий захист українцям, система прийому та розподілу переселенців побудована приблизно так само. Вже немає хаосу 2022 року – є чітке розуміння того, хто прибув, з якою метою і на який термін. Продовження тимчасового захисту до 2027 року (у більшості країн ЄС) вже не означає, що всі українці продовжать мешкати у таборах чи муніципальному житлі на державній підтримці. Тому, цілком ймовірно, тимчасове проживання у таборах відійде у минуле, і отримати статус переселенця буде вже складніше.
Источник: kp.ua