Фото: Володимир Зеленський
Президент України Володимир Зеленський висловив невдоволення роботою місцевої влади в областях та містах України. Він попередив, що центральна влада прийматиме кадрові рішення щодо місцевих чиновників, які не можуть або не хочуть ефективно вирішувати критичні проблеми в регіонах. Водночас парламент ухвалив постанову про скасування місцевих виборів до закінчення війни.
Журналіст Коротько коротко запитав у Володимира Фесенка, керівника Центру прикладних політичних досліджень «Пента», що насправді зараз відбувається з місцевою владою та чому на неї є скарги.
Відносини між центральною та місцевою владою погіршилися під час війни.
– Президент заявив, що місцева влада не вирішує проблеми, що виникають. Чи загрожує це масштабними кадровими змінами для регіонів?
Політолог Володимир Фесенко Фото: uatv.ua/
– Місцеві посадовці, щодо яких президент може приймати кадрові рішення, – це голови місцевих державних та військових адміністрацій. Що стосується мерів, то президент не може приймати рішення, оскільки вони обираються на виборах, і президент не може усунути будь-якого мера від влади. Це можливо або за рішенням суду за наявності відповідних обставин вироку суду, або за рішенням місцевої ради, або за процедурою імпічменту, у нас вже були такі прецеденти. Що стосується голів обласних та міських державних адміністрацій, то це може бути зроблено за пропозицією Кабінету Міністрів. Тобто сам президент не може цього зробити одностороннім рішенням.
– Чому претензії виникли саме зараз?
– Перше, що спадає на думку як пояснення цьому, – це нещодавня ситуація в Одесі, коли внаслідок повені загинула ціла родина. І такі трагічні наслідки значною мірою були пов’язані з тим, що місцева влада не вжила превентивних заходів, щоб запобігти такій трагедії. Було також обурення громадськості, були звернення до депутатів, президента, що потрібно вжити відповідних заходів, якось відреагувати на цю ситуацію.
До речі, можливо, йдеться не лише про претензії до мера Геннадія Труханова, а й до місцевої адміністрації. Подивимося, хто понесе відповідальність. Це перша обставина, і ситуація пов'язана з конкретним містом, з конкретними керівниками.
Друге, що викликало невдоволення президента, – це ситуація в деяких прифронтових районах, де, на жаль, місцева влада також виявилася не на висоті у питаннях, пов’язаних з фортифікаційними спорудами. Це, на жаль, давня проблема. І в плані пріоритетності: коли замість того, щоб допомагати військовим та вирішувати надзвичайні питання, пов’язані з російськими атаками на мирне населення та об’єкти інфраструктури, місцева влада займалася іншими справами.
Але слід визнати, що відносини між центральною та місцевою владою загострилися під час війни. Це також пов'язано з певним протистоянням у низці регіонів між військовими адміністраціями та місцевими органами влади – органами місцевого самоврядування, зокрема деякими мерами.
До речі, хотів би зазначити, що, за даними Асоціації мерів України, п'ята частина мерів була усунена за рішеннями суду під час війни. І порівняно з мирним часом таких прецедентів було більше. Часто були різні причини: коли хтось із мерів формально їздив у закордонні відрядження під час війни, але насправді займався іншими справами, наприклад, їздив у відпустку.
– Чи є якісь приклади успішної співпраці між місцевою владою та військово-цивільними адміністраціями?
– Так, звичайно. Є багато прикладів, коли мери великих міст нормально взаємодіють з державними адміністраціями та не мають проблем у стосунках з центральною владою. Наведу приклади – Харків, Львів, Дніпро. Мер останнього, Борис Філатов, навіть при всій своїй специфіці, нормально працює та співпрацює з державними адміністраціями під час війни, і там немає жодних протистоянь та конфліктів. Тобто, я б не узагальнював тут, що майже скрізь йде війна між центром та місцевою владою.
Але між керівниками місцевих органів влади та центром існують політичні конфлікти. Наприклад, це протистояння між мером Києва Володимиром Кличком та Офісом Президента.
І загалом, зараз, під час ескалації війни, виявляються деякі слабкості та неефективність окремих місцевих керівників, що й стало причиною невдоволення президента. Він вирішив таким чином стимулювати та активізувати роботу місцевої влади та нагадати їм, що якщо вони не будуть належним чином виконувати свої обов'язки, то можливі кадрові рішення.
Повноваження місцевих органів влади обмежувалися лише під час воєнного стану.
– Які і де конкретно кадрові рішення можуть відбутися після заяв президента?
– Я вже назвав місто, де ситуація в цьому плані найгостріша, це Одеса. Щодо мера Труханова, то там є антикорупційні розслідування і навіть кримінальні справи.
Також можна зробити висновки щодо голів місцевих державних адміністрацій. Можливо, якісь кадрові рішення будуть прийняті в інших регіонах. Я знаю, що Кабінет Міністрів контролює або спеціально перевіряє діяльність голів місцевих адміністрацій. І це зараз робить не лише Офіс Президента, а й віце-прем'єр-міністр Олексій Кулеба, який в уряді відповідає за місцеве самоврядування. І я думаю, що є список кандидатів “на звільнення” у двох примірниках. Один знаходиться в Офісі Президента, інший – в Кабінеті Міністрів, з Кулебою. Наскільки вони ідентичні – це відкрите питання. Але масових звільнень не буде.
Я думаю, що президент Зеленський висловлював свої претензії до регіонів радше зі страху, щоб привести до тями різних місцевих лідерів.
– Зараз фактично місцевій владі скоротили повноваження та фінансування. Чи правильно пред'являти до неї претензії в цьому випадку?
– Повноваження, зокрема бюджетні, справді скоротили. Але насправді це правильно в умовах воєнного стану. Нагадаю, що у нас були ситуації, коли місцева влада починала використовувати кошти, м’яко кажучи, не на зміцнення оборони країни. Хтось почав будувати стадіони під час війни, хтось активно почав займатися благоустроєм та різними іншими не найактуальнішими комунальними питаннями. Навіть на Донбасі, у прифронтовій зоні, було багато повідомлень, коли місцева влада витрачала гроші на посадку квітів та фарбування бордюрів.
Тому обмеження, які були прийняті, є правильним рішенням, зокрема, під тиском громадськості. Бо в нас і так дефіцит грошей у бюджеті, і їх потрібно перерозподілити переважно на оборону. І саме тому місцеві військові адміністрації розпоряджаються бюджетами і де-факто обмежують можливості місцевої влади. Це такі міста, як Херсон, Миколаїв, Харків, Суми, Чернігів, і я не говорю про Донбас.
Правоохоронні органи розбиратимуться, хто винен у трагедії, спричиненій повінню в Одесі. Фото: FB Геннадій Труханов
Гарний мер завжди ладнатиме з державною адміністрацією та центральним урядом.
– Чи мають місцеві органи влади наразі достатньо повноважень та можливостей для вирішення місцевих проблем?
– Я думаю, що все залежить від статусу мера і від того, наскільки він контролює ситуацію в місті та наскільки ефективно діє. Нещодавно я читав інтерв’ю з мером Львова Андрієм Садовим, і в ньому він більше скаржився на своїх «попередників», ніж на Зеленського. Бо в нього нормальні стосунки з місцевою адміністрацією та з центром.
Це попри те, що йому, ймовірно, також бракує бюджетних коштів. Але такі постаті з великим політичним досвідом, які також є сильними бізнесменами, знають, як вирішувати проблеми з центральною владою.
Або мер Харкова – Ігор Терехов, у нього наразі один із найвищих рейтингів. Незважаючи на те, що це прифронтове місто, де є військова адміністрація, з якою у нього склалися добрі стосунки. Голова Харківської військової адміністрації Олег Синегубов залишиться на посаді з 2022 року, і у нього з Тереховим нормальні стосунки. Тобто вони вміють знаходити спільну мову та разом вирішувати проблеми.
– Центр хоче перекласти доставку повісток та мобілізацію загалом на місцеві органи влади. Це правильно?
– Ця дискусія триває вже не один рік. Дехто вважає, що місцева влада сама себе від цього усунула, хоча це їхній обов’язок згідно із Законом «Про воєнний стан». Але вони не хочуть цього робити, а іноді просто заважають роботі ЦВК, що видно з інформації про це в деяких західноукраїнських містечках. Бо зараз це непопулярно. Але це неправильно.
Бо за законом місцеві органи виконавчої влади, включаючи місцеві ради та міських голів, повинні сприяти ЦВК у проведенні мобілізації. А вони не хочуть цього робити, бо бояться втратити своїх потенційних виборців.
Тому тут, як і у випадку з вищезгаданими мерами, все залежить від того, як мер себе презентує, як він будує свої стосунки, зокрема, з керівниками військових структур.
Зрештою, справа не в тому, що тепер місцева влада буде повністю відповідальною за це. Ні, вони просто повинні допомагати ЦВК.
Мер Харкова – Ігор Терехов, один із тих керівників, до яких центральна влада не повинна мати претензій. Фото: FB Ігор Терехов
Місцеві вибори відбудуться лише після війни
– До Ради внесено законопроект 13150, який обмежує повноваження місцевого самоврядування та передає їх до рук виконавчої влади. Чому він з’явився і до чого міг призвести?
– Я думаю, що це відображає позицію Кабінету Міністрів і, можливо, Офісу Президента. У разі війни необхідно мобілізувати всі ресурси на оборонні цілі. Ми знаємо, що є дефіцит бюджетних коштів, нам потрібно мобілізувати матеріальні ресурси. А в нашій країні, згідно із Законом «Про воєнний стан», передбачено, серед іншого, тимчасове вилучення (з подальшою компенсацією) матеріальних ресурсів, транспортних засобів, палива, будівельних матеріалів для військових потреб.
Це передбачено законом, але в більшості випадків це не використовується. А оскільки війна загострюється, Кабінет Міністрів може вважати, що військово-цивільним державним адміністраціям бракує повноважень і їх потрібно посилити. І це об'єктивні передумови цього законопроекту. Інша справа, що це має бути прописано в законі та чітко вказано, що це буде тимчасово на час дії воєнного стану, після чого всі повноваження будуть повернуті місцевим органам влади.
– Подекуди процес залучення виборців вже розпочався, чи означає це, що вибори почнуться з місцевих рад?
– Насправді, це дуже просто пояснити. Вибори до наших місцевих рад були призначені на кінець жовтня. І хоча згідно із законом про воєнний стан вибори заборонені, деякі політики почали готуватися до них інерційно, за звичкою.
Різні місцеві начальники та ті, хто хотів стати чи то мером, чи депутатом, розпочали кампанію. З одного боку, це було очікування, що війна скоро закінчиться, а з іншого – календарна дата місцевих виборів. І лише влітку Центральна виборча комісія заявила, що виборів не буде. Але все одно очікування залишилися.
– Коли реально можуть відбутися місцеві вибори?
– Загальна відповідь на це питання – після закінчення війни. Але коли і які вибори проводити, їхній алгоритм – президентські, парламентські чи місцеві, досі незрозумілий. Наразі ведуться дискусії у високих кабінетах та серед експертів.
Источник: kp.ua